Part 3: Меганом-Судак-Алушта-Ялта-Судак-Меганом (1-12.08.13)

Part 1: «Я в раю… але живий!!!» (Крим->мис Меганом)

Part 2: «Діти плачуть, дорослі злі, а я сиджу і усміхаюсь…» або «Матея!?Оо»

 

1-4.08.13

Лінь щось писати

5-6  - Меганом-Судак-Алушта-Ялта-Судак-Меганом

Така вона... Алушта...

Вирішив зробити «дводенний нон-стоп тріп», як в прямому, так і в переносному сенсі)

Прокинувся о 6, поїхав в Судак, потім в Алушту. Алушта – фігня повна, не «жемчужина Крыма», а сама настояща дупа =)

Потім поїхав в Ялту. На траліку)) Уявіть, там тролейбус з Алушти аж в Сімферополь через Ялту їде…. Кілометрів 120 десь. Я в шоці. І в траліку афігєзно – прохолодно, просторно, коротше, шикарно там)

Приїхав в Ялту, і поїхав в ботанічний, ще по дорозі познайомився з дівчиною з Волгограду, яка теж намагалась потрапити в ботанічний)

Десь в 21 знову в Ялті. Чомусь здавалось, що просто проведу якусь філософську ніч, гуляючи по пустинному березі, думаючи про життя, осмислюючи певні моменти – хєр там))) Вибачте за прямоту)) Стільки народу! Стільки музикантів!)) До 24 слухав декількох, близьких по духу, потім хапнув РедБулу, бо щось почало клонити на сон, і далі з 24 до 4 ранку був на виступі геніального хлопця, і це одночасно був один з найсуттєвіших уроків за це літо, те, що мене дійсно вразило.

Пояснюю.

Перед морем стоїть хлопець+гітара,мікрофон,колонки,коробки для грошей. Далі такі собі трибуни, де сидимо ми. Будь-хто може замовити йому будь-яку пісню для виконання, якщо він її знає – зіграє, замовлення 1 пісні – 30 грн. За ці 4 години він зіграв тільки 3-4 пісні на свій вибір, всі інші – замовлення. Плюс кидають гроші просто так, плюс кожні 20-25 хвилин він ставить фонову музику, і проходиться трибунами в пошуках «подарунків». Але як він грає і співає! 4 години, що я там був (а він почав раніше грати, не знаю, коли саме) він викладався на всі сто, і навіть в 4 ранку тянув такі ноти, що я там в шоці був.

Щодо грошей, то за моїми скромними підрахунками, він заробив за ці 4 години мінімум (!) 2 тисячі. Аудиторія якраз для збирання грошей – п-яні люди (але не шумні, просто веселі)), які навіть не пам-ятають, чи кидали гроші при попередньому обході, тому кидають знову)) Якийсь білорус щасливо зізнався, що «нехило прогулял 300 грн»…)

Мене особисто здивували замовлення пісень Наутілусів та Агати Крісті)

Ялта

Правда, під кінець, коли в 4 ранку міліція сказала закруглятись, якісь дві суки (саме суки) вивели музиканта з себе, бо «ну вы же обіщали сыграть для меня эту песню… » А друга блядь, яку вбити мало, казала «блядь, ты сейчас, блядь, возьмешь эту, блядь, гитару, и будешь, блядь, играть…» і все в такому роді. Ну, музикант матюкнувся і все закінчилось. Але мене вражає, коли з 30 п-яних чоловіків, але виступ закінчився, всі подякували і раді-щасливі розійшлись… А тут дві бухі суки, яким музикант, бачите, щось має співати… Я майже ніколи не матюкаюсь на дівчат, але ось ці… ось це… навіть істотами назвати їх важко.

Але це був шикарний урок. Не ті грьобані дури, а те, що зробив геній. Ідея + талант (або набуті здібності) + бажання + непосильний труд (уявіть, скільки це треба знати пісень напам-ять, щоб 4 години грати і тільки 3-4 замовлення відмовив, бо не знав…)

6

 Рай.

7

Мене так накрило)) Я б написав щось, але блокнот-то я бачу, а руку, якою треба писати – нєа…

8

Міг би написати про «тріп в Феодосію», але знову ліньки))

9 

«Доброе утро», наприклад, в 21 годині…) 

Це Меганом. Тут є тільки «доброе утро».  Так прикольно, коли йдеш ввечері додому, переді мною дві милі дівчини з дредами. Кажеш «доброе утро», і вже й не потрібно думати, як зав-язати розмову, чи познайомитись, бо вже як рідні, чи що…))

10

-        -  Че-как…? (Ира)

-       -   Норм…(Я)

=)

11

В автобусі – мелодія з Хресного Батька, якого якраз перечитав.

В потязі – «Mama was queen of the mambo, papa was king of the Kongo…» - це особлива пісня для мене, довго пояснювати, але хто знає, той зрозуміє)))

12 Дім.

Ось такі веселі тритижневі канікули)

Part 2: «Діти плачуть, дорослі злі, а я сиджу і усміхаюсь…» або «Матея!?Оо»

Part 1: «Я в раю… але живий!!!» (Крим->мис Меганом)

27.07

Не думав, що це буде такий особливий день, але…)

Прокинувся в 5:59, тобто за хвилину до того, як мав дзвонити будильник.. Поїхали з Андрієм і Олегом в Новий Світ, нагулялись, вони вилізли на дерево і всілись там, а я вирішив пошукати більш зручне для себе місце))

Йду, дивлюсь – поляна кактусів – прикольно)) І тут починає моросити дощ((

Бачу, бабуля якась забирає відро з водою, запитав, чи можна під стріхою перечекати, а вона до себе пустила)
Більше години в неї сидів, поки на вулиці була гроза) Вона живе в Новому Світі вже 60 років – розказала за все-все-все)
Дощ закінчився – пішов на зупинку, бо Андрій і Олег напевно вже поїхали, а передзвонити не можу – ми вимикаємо мобілки. Йду такий, веселий, дивлюсь, а там кілометрова черга на автобуси… А мені пофіг)) 

Доходить вже моя черга, під-їзжає автобус, черга стоїть перед закритими дверима, а водій-уйобок стоїть курить і сміється з того, що всі кудись спішать… Я вирішив почекати наступний автобус, хоча там ще були місця. І правильно зробив, що так вирішив)))

Під-їзжає наступний, я заходжу і відразу сідаю біля водія) Автобус забивається повністю і ми рушаємо. Діти плачуть, дорослі злі, а я сиджу і сміюсь з водієм…_)) Ахєрєзний чувак, правда занадто добрий (а в цьому світі занадто добрим бути не можна)

Їдемо по гірському серпантину, вище нас – гори, нижче – безодня до моря…) Автобус хитає, всі налякані, потоки багна і глини течуть через дорогу, прямо як у фільмах… А я щасливий))

Приїхав в Судак, купив кіло персиків і пішов в свій улюблений парк. Потрібно перейти дорогу, бо там навскіс тече потік води… Переходжу по викладених камінцях і.. і мало не збиваю дівчину у воду… Ну, ми одночасно стали на той самий камінець і мало не впали… Ну…. Ось так і познайомились)) Ахах)

Пішли гуляти.. Вона з Білорусії, але я був занадто зайнятий тим, що милувався нею, то не пам-ятаю, яке саме місто… Йдемо, говоримо, потім вшарюємо, що навіть не представились)) І тут вона каже, що її звати Матея…)) Хотів би я бачити свої очі в той момент)) Пояснюю, чому…  Я обожнюю це ім-я)) І навіть маю подругу, яку теж звати Матея – познайомились того року після концерту Аддіса Абеби, я ще й «допомагав креслити» їй роботу, заважаючи спати…) Якось тупо звучить, але то вже інша історія…
Фігово, правда, що вона тепер і Італії… Ну, класно, але.. фігово))

Але знаєте, на таких от випадковостях і побудоване життя. *блін, я тільки що загубив ручку*

Але от я мав задивитись на кактуси, і потрапити таким чином в гості до бабусі, я мав не спішити і сісти в автобус на саме шикарне місце з самим шикарним водієм, я мав познайомитись таким чином з цією дивовижною дівчиною

А тепер уявіть, що було б, якби… я годину мок під грозою, замерз і захворів би… Потім стоячи їхав з уйобком-водієм, а потім ще й зіштовхнув би дівчину у воду…

Я вже не бачу, що пишу, сонце зайшло, тому на цьому все…

 

28 

Вночі в нас їжак вкрав пакет пічєньок, розірвав його, розсипав пічєньки і став їсти якраз біля мого обличчя, ніби знущався. Це я зараз цілком серйозно.

29-31

Так ліньки щось писати

Тому одне слово – «рай»

А, хоча ладно, напишу круту цитату:

«Они не могли взять в толк, почему это людям огорчительно думать о том, что когда-нибудь их не будет, и в то же время их вовче не огорчает, что прежде их никогда не было» 

(«Двадцать первое путешествие Ийона Тихого» бай Станислав Лем)

Золотий Вік Woodkid’a

За 30 років Йоанн Лемуан, він же Woodkid, встиг попрацювати з Люком Бессоном, зняти добрий десяток кліпів, написати книгу, відіграти концерт на Ейфелевій вежі та стати справжньою сенсацією в світі музики – ще не маючи альбому він вже збирав повні зали.

---

«Батько підсунув мені в дитинстві олівець, який я так ніколи і не випустив з рук»

Режисер, дизайнер, фотограф, художник та музикант. Також займається голограмами, скульптурою, в’язанням та шовкографією.
Народився в Ліоні, навчався у Франції та Англії. Працював в декількох журналах, ілюстрував дитячі книги. Після повернення до Парижу працював в графічній компанії Н5, а в період з 2005 по 2006 приєднався до команди Люка Бессона для роботи над стрічкою «Артур і мініпути». Знімав кліпи для Лани Дель Рей, Mystery Jets, Moby, Ріанни, Кеті Перрі, Тейлор Свіфт та ін.

Йоанн перфекціоніст, який не боїться поєднувати різні речі для створення єдиного цілого. Так в 2011 році з’являється проект Woodkid, де Лемуан береться відразу за всі ролі – він пише книгу з історією про те, як хлопчик, зроблений з дерева, перетворюється в мармур, це і стає основною темою альбому, і саме тому проект має назву Woodkid, далі Йоанн творить музику та записує пісні разом з оркестром Національної опери Парижу, придумує концепцію дизайну альбому а також вперше знімає кліпи на свою, а не на чиюсь іншу музику. В березні 2011 року виходить перший сингл під назвою “Iron”. Кліп зібрав більше 20 млн переглядів і Woodkid вже після релізу першої ж пісні мав свою армію шанувальників, які чекали на продовження, бо відразу стало зрозуміло, що це не «проект однієї пісні». Цей випадок унікальний і тим, що новий кліп очікували так само завзято, як і альбом – Woodkid відразу завоював серця не тільки музикою, а й тим, як він передавав музику через відео, яке ставало своєрідною короткометражкою.

В тому ж 2011 виходить ЕР «Iron», який отримує схвальні відгуки критиків.

В травні 2012 з’являється кліп на пісню «Run, Boy, Run» - продовження сюжету «Iron».

А вже в березні 2013 року виходить перший повноцінний альбом «Golden Age» і музикант знову відправляється в турне, де його виступи запам’ятовуються не тільки своєрідною музикою, а й неймовірним шоу з чітко продуманою грою світла – любов Йоанна до досконалості дає про себе знати.
 
В цьому ж році виходить кліп на пісню «I Love You», де розповідається про «людину, яка померла двічі», а головну роль грає російськомовний актор/модель Матвій Ликов.

В одному з інтерв’ю Лемуан сказав, що «золотим віком» вважає дитинство, а музика допомагає відчути себе знову дитиною і розповісти історію дорослішання, а також зізнався, що на тексти альбому дуже сильно вплинули вірші Райнера Рільке, де автор зачіплює ті ж теми, що і Йоанн: дитинство, армія і сексуальність.

Зважаючи на те, що Йоанн зараз цілком поринув у світ Woodkid’a, йому доводиться відмовлятись від зйомок кліпів для інших виконавців, щоб не відволікатись від ідей свого проекту. В числі «відмовлених» знайшлось місце Black Sabbath, The Rolling Stones та Мадонні.
Йоанн не раз зізнавався, що часто черпає натхнення з «колаборейшенів» з іншими музикантами (напр. з Ланою Дель Рей), але у дебютному альбомі записів з іншими виконавцями немає. Сам музикант пояснив це так: «Я не хотів приписувати собі успіх інших людей. Якщо цей проект зазнає успіху, або невдачі, то це буде тільки через мене та людей, з якими я регулярно працюю. Я не хотів піарити себе на чужій роботі.»

Обкладинка альбому "Golden Age"

«Я перфекціоніст, і мені здається, що це цікаво – створювати емоцій з досконалістю. Це дуже парадоксально.»

Автор: Sergio Varanitsa 

(donmitavittua.blogspot.com)

При використанні матеріалів посилання на блог обов'язкове

Part 1: «Я в раю… але живий!!!» (Крим->мис Меганом)

«Я видел ёжика…»(с)

24/07

23-го з самого ранку з-явилось бажання на все забити і дивитись 3 сезон «Breaking Bad» =) Але десь о першій дня пригадав, що в мене вже скоро потяг в Сімферополь)) Да, до речі, їхав без плеєра, тобто без музики. Своєрідний експеримент – чи виживу без «життя» 3 тижні. (наперед забігаючи скажу, що я таки вижив. Здивовані, правда?)))

*перевернувся на скелі, тепер і місяць бачу, і за світанком слідкую* (4:29 25.07.13)

З 15:21 до 9:50 встиг і виспатись, і згадати все те, що знав з іспанської в школі (матеріал за півроку).

Коли їдете в Крим, наперед дізнавайтесь ціни на автобуси, щоб вас на «наєбали» (вибачте за мою аристократичну англійську). Бо нам водії казали, що квитки до Судака в касах коштують 75 грн (перевірити важко, бо черга кілометрова), а самі пропонували довезти за 120-150. Ну, але в результаті доїхали за 40. Без коментарів)

Приїхали в Судак, де я востаннє був 9 років назад і відразу поїхали на Меганом, пройшлись ще кілометрів з 5 по не самій безпечній дорозі, і от ми «вдома». Пішли купатись (я наковтався тої підсоленої води добряче…), а там на березі 5-6 голих дівчат, ще й доволі симпатичних. Я аж трішки розгубився, хоч це логічно, що тут мав би бути нудистський пляж, але це ж я, і це ж мій «геніальний» мозок. Спочатку купався не як нудист, але потім про це жалкував, бо трохи некрасиво було – десь загоріло, десь ні)) Просто тупо виглядає. Тому відразу кажу – їдете в такі місця, відразу ходіть голяка і все))

Якось непомітно наступило 21:40. Думав піти спати, але ще вирішив «на хвилину» піти з карематом на скелю, послухати море. Лежу. Прямо – сотні зір. Внизу – море (в такі моменти в мене і без наркотиків якась шиза починається – мені здавалось, що там далеко внизу водоспад, і там закінчується світ. Буває.). Справа – гори Судака, Нового Світу. Зліва – маяк і місяць, який тільки-но з-являється з-за гір. Зверху – півколо з височезних скель. Ось так і лежу))

Побачив ще два літаки і одну падаючу зірку. Спочатку подумав, що то вже в мене дах трохи того, але не я один це бачив))

Так і лежав до 24, і в цей період у мене була просто неймовірна ясність і чистота думки.  До самої поїздки в мене була тільки одна мета – якось опинитись в Криму з палатками. Тепер розумію, що потрібна нова мета. Яка? А занадто банальна, але таки мета: «Отримати кайф від тріпу».

25/07

Прокинувся, думав, що ранок, бо вроді як виспався, вмикаю телефон – 3:22. Окей.)) Знову пішов на скелю, ібо «This is my spot»(c) Шелдон.

Йду, чую, щось лізе. Думав, змія. Фіг там. Їжак.

«Ніч. Я бачу два ока і руки, які тянуться до мене…»(с)

Спати так і не лягав, напевно під враженнями від їжака) Взяв фотік і пішов на перший автобус до Судака. Останній раз на морі був десь років з 10 назад, тому й якось забув, що там на пляжі в прямому сенсі піздєц повний – не знаю, чи там люди доходять до моря))

Згадав своє улюблене місце в Судаку – парк якогось там військового санаторія. Не знаю, чому, але мені там затишно. Мало не заснув там на лавочці))

Маразм))

Ввечері пішли в гості до Толі, якого, правда, не було)) Але познайомився з класною дівчиною з Санкт-Петербурга – Ірою. Вона в Криму вже 2 тиждень. Але в самий перший день якась сука вкрала в неї сумку, де було все – паспорт, гроші (15 тис рублів), плеєр і тд. Правда сука не закінчена – на наступний день сумку підкинула, єдине, що пропало – гроші.

Так і проговорили з нею до ночі.

Потім стою вночі біля своєї палатки і думаю, що треба лягати спати, але бачу два ока і руки, які тянуться до мене.  «Блін, дійсно треба йти спати» - подумав я, відвів погляд від дерева і пішов в палатку.