10 Королівство на 13 поверсі Троєщини

24-го чомусь вирішив поїхати в Київ… Спочатку був чіткий план, сюрприз і тд і тп, але потім все помінялось, але бажання поїхати в Київ всеодно залишилось…
Ще в 00:00 чи скільки там я зрозумів, що день має бути крутим, коли в Хмельницькому сів в таксі, а там грала класична музика….Оо… в Хмельницькому… класика…! В мене був шок. Прокофьєв, Шопен і Римський-Корсаков для повного щастя. Я просто-напросто всю дорогу усміхався, що могло видатись дивним водію, якби той побачив… Ніч, темно навкруги (в Хмельницькому не прийнято вмикати ліхтарі наніч – навіщо…?), а тут сідає якийсь тіп в машину і либиться всю дорогу)… Подякував за класику і пішов «спати» в потязі…

Хоч мене зазвичай не напрягають люди, які хроплять, але останнім часом трохи важко засинати, тому я всю дорогу ненавидів якогось мудака, який видавав звуки смертельно пораненого тюленя, чи щось подібне на то…

Приїхав о 6 ранку – навушники, плеєр і прогулянка безлюдним доволі прохолодним Києвом – просто мрія.

Зірвав собі плакат Старого Міста…) Жити у Львові і зривати плакат на львівський фестиваль в Києві… по-моєму, логічно, ні…?)

Потім ще піднявся на гірку Уздихальницю (геніальна назва…) на Андріївському – а там піздєц. Інших слів немає. Все розбито, дерева весь краєвид затуляють, всюди мусор, скло, пляшки… Єдина радість – там сходинки дуже круті (не в плані крутості, і в плані важкопідйомності)), тому буду надіятись, що кожен, хто насмітив, чи насмітить там, на тих сходинках і вб-ється (да, такий от я добрий сьогодні)… Бо з такого потенційно романтичного місця зробити таке, що просто хочеться очі собі виколоти… Ну, це треба нелюдські зусилля і витримку мати…

А потім вже і казка)) Ще й на Троєщині….)) Для мене було трохи шоком, коли добрались ми до того будинку, а там ж кодовий замок…)) Не все я продумав….)) Але нічого, якась бабуся йшла – ми за нею))

Піднімаємось на 13-тий поверх – відчиняються двері ліфту… ШОК… Хоч вроді й бачив на фотках, але вживу це взагалі неймовірно…. І чомусь відразу згадується серіал з дитинства – «10 королівство»... Ех, років через 10 потрібно буде передивитись серіал…

І от на поверсі ще б трохи світла і музичного супроводу – і це ідеально було б)) Хоча темнота додає загадковості)

І да, я б там жив)) В словах передати важко – потрібно просто побачити… вул. Радунська, 26, 13 поверх.

Після ще пішли в кіно на «Мальчішнік в Вєгасє 3» - я вже і у Львові був, але ще раз піти був дуже радий) Звісно, сміявся далеко не так, як у Львові, але всеодно шикарно))

Дякую Тані за витрачений на мене час ;)

 

Моя реакція на все це))

День музики у Львові (ФОТО + ВІДЕО)

День музики в мене розпочався дивно - я пішов виясняти, чому це в мене немає оцінки за контрольну з менеджменту... Захожу в викладацьку, дивлюсь - немає моєї викладачки, а як її звати не знаю... Розвертаюсь, не кажучи ні слова виходжу)) Дзвоню, дізнаюсь, як її звати... Заходжу знову і запитуюсь, чи Тетяна Теодозіївна буде сьогодні....? Виявилось, що я ще й на неї дивився, коли це запитував....) "Грусть, тоска, печаль...". Але залік поставила - напевно я далеко не перший такий...) І я ж на пари ходив.... бо там пропуски грали роль... правда я стелив собі на останній парті і спав, але це таке)

Далі вже розпочався День музики...))
Ще зайшов по дорозі в Палац мистецтв, подивився художню виставку від 14-16-річних дітей з Росії, які малювали Львів... Моя самооцінка самовбилася... я сім, чи скільки там років відходив в художню школу... Результат є, але плачевний - я більше не малюю)) Але тут... Я б десь з 6-7 малюнків з великим задоволенням би повісив у себе вдома...

Далі зустрілись з Сашею.... як завжди посміялись... правда тепер це був чорний гумор, але нічого...))

Відвідали виставку фотографій Марти Сирко - "Живий простір". Дівчині через тиждень буде тільки 18, але я в це не вірю)) Просто перегляньте її роботи, прочитайте інтерв-ю, подивіться, ким вона працює... (Працює! Розумієте...?? Працює.... в 17 років........ У мене слів немає).... І я думаю ви зрозумієте моє захоплення цією дівчиною, тим, скільки в ній геніальності і шоком від того, що їй 18 тільки от має виповнитись.....
Щодо виставки - мені не сподобались 2 фото, всі інші шикарні, декілька взагалі шедевральні.


Повертаємось до музики))

Жара пекельна, але коли йдеш по вулицях міста і чуєш, як з вулиць і дворів лунає жива музика - це шикарно)...

Чого варте піаніно, яке поставили в центрі, на якому кожен може зіграти кожен бажаючий... Мені цікаво, чи довго воно "протримається", але факт того, що хтось (а саме Маркіян Мацех) взагалі наважився виставити такий інструмент посеред вулиці вже є чимось вагомим...
Потім якраз потрапив на танго, а ще зайшов в Вірменьский дворик на середньовічну музику, а потім відправився слухати Положинського) Так дивно приємно дивитись, як він переживає за те, що музиканти лажають, він хвилюється, що це чують і т д.... Насправді ніхто нічого не чує, майже всім головне, щоб просто бачити і чути Сашка)) Але круто бачити, що людина ставиться до кожної справи серйозно... Не зміг приїхати бандурист, учасники Тартака відмовились без Джуся, а Положинський приїхав... І відіграв доволі класно... У мене щось настрою не було, та і втома від жари і недосипу сказалась, то я стояв, як фрукт, і тільки дивився на реакцію інших людей і т д....))

Але Львів продовжує мене зачаровувати реалізацією ідей... і для мене це кожного разу все більший і більший шок)

Обожнюю подібні дні за те, що самооцінка падає нижче немає куди, але я така людина, що мені це тільки допогамає, бо я приходжу в гуртожиток і не важливо, хоча я спати, чи ні, але потрібно щось робити, щоб хоч колись результат працював на мене, а не навпаки.

Всім музики.

Фото:

 Відео: