2013 DeadLine. Books

Список прочитаних книг за 2013, та їх оцінки.

Рік Стіга Ларссона та Дена Брауна.
Виходить, перечитав всі книги цих авторів:
- щодо Ларссона - у нього їх 3 (серія "Мілленіум"), більше він написати не встиг, так як помер в 2004 на 50 році життя. Але дивлячись на те, що він викурював по 50-60 сигарет за день... (не знаю, чи правда це, але...).
- щодо Брауна - в нього 6 книг - радий, що читав їх по-порядку. Божественні творіння.

Піздєц року: "50 оттенков серого"... Якщо ви дійсно хочете прочитати цю книгу, то... ну.. то раджу вам взамін просто подивитись якісне порно, але тільки не читайте цю "книгу"... і вам приємно, і психіку свою збережете... Бо то, повторюся, неземний піздєц.

Витримка: я таки втримався і не перечитав "Стіва Джобса" від Айзексона, а також "Шантарам" - це дві моїх найулюбленіших книги... Але думаю, що потрібно буде прочитати Джобса якраз на самому початку 2014... для мотивації розгрібання ось того всього маразму з навчання.
Щодо Шантарама майже те саме - але вже десь літом, певне, перечитаю... Або зроблю собі подарунок на наступний НР))

Плани на 2014:
- рік Джорджа Мартіна ;)
- прочитати непрочитані книги Вербера
- Шантарам і Джобс
- побільше книг на оригіналі, а то 2 книги англійською за весь рік - це можна повіситись.

Список прочитаних книг за 2013:

* iКона -  Янг - 4,5
* Трохи пітьми - Дереш - 4
* Сильмариллион – Толкин – 2 =(
* Поклоніння ящірці - Дереш - 4
* Тереза та парабола - Дереш - 3
* Девушка с татуировкой дракона - Ларссон - 5
* Девушка, которая играла с огнем - Ларссон - 5
* Девушка, которая взрывала воздушные замки - Ларссон - 5
* 50 оттенков серого – пиздець - 0
* Майстер і Маргарита - Булгаков - (перечитав) - 5
* A walk to remember («Спеши любить») - Nicholas Sparks - eng - 3
* Метро 2033 - Глуховский - 4
* Последний секрет – Вербер - 5
* Цифровая крепость – Браун - 5
* Ангелы и Демоны – Браун - 5
* Создатель звезд – Степлдон - 3
* Ловець в житі – Селінджер - 2
* Другое небо – 3,5
* Крестный отец 1,2 - Пьюзо - (перечитав) - 5
* Дракула – Стокер - 5
* Оживший вампир – Лори - 3,5
* Сицилиец – Пьюзо - 5
* Точка обмана – Браун - 5
* Код да Вінчі – Браун - 5
* Помаранчева дівчинка – Гордер - 4
* Миротворець – Дереш - 3
* Дом странных детей – Риггз - 5
* Энциклопедия относительного и абсолютного знания – Вербер - 3
* Потерянный символ – Браун - 5
* Архітектурна композиція – Петришин - 4
* The Perks of Being a Wallflower (Хорошо быть тихоней) –  Chbosky - eng - 5
* Последняя лекция – Пауш - 5
* Инферно – Браун - 5

2013 DeadLine. Concerts

Шок в моїх очах говорить сам за себе...))

В 2012 робив подібний підсумок. "Концертом життя" тоді для мене став Kasabian\RHCP, і я був впевнений на 100 відсотків, що в 2013 кращого концерту для мене не буде... Як ж я жорстко помилявся...))

Але про все по-порядку...

2012 vs 2013: менше концертів. В 2012 я працював на кількість: просто хотів частіше фотографувати. В 2013 взагалі ставив за мету відвідати 50 концертів. Але потім доволі різко змінив свою думку, бо почали бісити концерти, від яких я не отримував кайф. В результаті і фото були відповідні. Тому в кінці 2014 здивуюсь, якщо відвідаю більше 10 концертів.

Live-відкриття 2013: Archive. Побачив на афіші Старого Міста - вирішив послухати. Шикарні. Але одна справа слухати записи... На самому фестивалі я не міг відірвати від них ні очі, ні вуха - серце грало. Молюсь-чекаю на сольний виступ.

TOP-3: 

3 * The Offspring - ніколи не був особливим шанувальником, знав тільки найвідоміші пісні і тп... Але таки скачав дискографію, переслухав і вирішив поїхати. Взяв квиток в 2 фанку. Був радий з того, що ми з друзями прийшли перші і зайняли місце біля поручнів на межі з 1 фан-зоною. Просто перед концертом мені стало дуже погано і я буквально на тих поручнях висів, щоб свідомість не втратити... Грусть-тоска-печаль, знаю... Але коли почався виступ, якось то все забулось. Передати словами як завжди важко, але скажу всього одне: заради цього моменту, коли ти підіймаєш руки і починаєш хлопати в такт пісні, і відразу чуєш і бачиш як за тобою вся фан-зона починає робити це саме - це просто неймовірні відчуття...

2 ** Limp Bizkit - скажу всього три слова: "Вес Борланд - Бог". Ну і посилання на мої емоції з концерту.

1 *** SERJ TANKIAN... Досі не можу в це повірити, але... В 2008 створив сайт шанувальників СОАД - я тоді навіть мріяти не міг, що побачу когось з них, чи почую вживу... А про те, щоб сфотографуватись, або сидіти в першому ряду за декілька метрів від когось з них... Хах! Та я досі в це не вірю - хоч вбийте)). Далі щоб не повторюватись - от))


Non-stop 2013:
28.05-1.06. За 5 днів 2 концерти ОЕ (на одному як слухач-глядач, на іншому як фотограф) + концерт Offspring... + "виконав" ось такий маршрут: Львів-Тернопіль (ОЕ) -Львів-Хмельницький-Київ (The Offspring)-Хмельницький-Львів (OE)...

Щодо 2014...: Да, в 2012 я говорив, що навряд буде концерт кращий, ніж Касабіан/РХЧП... а зараз скажу майже подібне. Скоріше всього за 2014 не відвідаю концерт, який перевершить Сєржа. Хіба тільки приїдуть СОАД (навряд...), або Woodkid. Да, я чомусь вірю, що в 2014 в Україну приїде Вудкід. Я вже загадав це бажання. Але скоріше всього 2013 рік в концертному плані буде кращий за 2014...



1 Різдвяний вечір (15.01.13)
2 Make Like a Tree  (15.01.13)
3 Мері (16.02.13)
4 Nirvana Party  (20.02.13)
5 Cantabile Orchestra (23/02/13)
6 Фіолет (24/02/13)
7 Перкалаба (9.03.13, Київ)
8 Serge Tabachnikov (16.3.13, Вінниця)
9 F.R.A.M. (29/03/13)
10 Cantabile Orchestra - Follow the Heroes (30/03/13)
11 Сергій Бабкін - Сєргєєвна (14.04.13)
12 Хамерман Знищує віруси (9.05.13, Хмельницький)
13 Dwight Trible (19.05.13)
14 Океан Ельзи (28.05.13, Тернопіль)
15 The Offspring (30.05.13, Київ)
16 Океан Ельзи (1.06.13)
17 Старе Місто (8-9.06.13)
18 Serj Tankian (19.09.13)
19 Воплі Відоплясова (5.10.13)
20 Limp Bizkit (1.12.13)

Колаж з моїх фото за 2013

"Живі" фото

photos by Sergio Varanitsa

"Limp Bizkit style" (с)

Бог (by Nastya Dragan)

    По дорозі в Київ заїхав ще до няші у Вінницю. Я її просто обожнюю – дзвоню їй з планами на те, що я просто заїду переночувати, а в результаті виходить, що залишаюсь там на декілька днів, і ще й після Києва знову їду до неї))

7/365 (by Sergio Varanitsa)

Приїхав в Вінницю. Що далі за моїми планами…? Не знаю. А що далі за планами няші? Святкування мого дня народження…)) Мені влаштували свято на зйомній квартирі, а в подарунок я ще й отримав «секс-наркотики-рок’н’ролл» ;) А ще ми класно «помили» кімнату, розливши там з пів-відра води)) А відео… Ех)) Якщо їх розмістити на ютюбі (якщо їх взагалі дозволять там розмістити), то вони б напевно набрали багато міліонів переглядів, особливо за озвучування ;)

    Дякую Вам за свято, мені це було просто необхідно. 

Няша

     Далі вже були на хаті в няші і я був щиро радий, що Персик (Персея) впізнала мене і не загризла  =D) 

    А далі був цей незручний момент, коли потрібно прокинутись о 7 ранку, є два будильника, але чомусь прокидаєшся з криками «ми проспали…!» в 7-45. Але таки встигаєш на потяг, хоча і вигляд такий, що то капець просто: невмитий, пом’ятий, брудний і сонний – повний букет)) І сідаєш не в нормальний потяг, а в жахливу електричку, де в тебе на плечі засинає мала дитина і це обмежує свободу дій (хоча яка там свобода дій)))…) Але хоч дитина виспалась))

фото Іри Матвіюк

Київ. День, коли я таки вижив.

"Limp Bizkit style"

*далі буде багато Веса Борланда як в прямому так і в переносному сенсі)) Але я його обожнюю-люблю-боготворю, тому так)) Та і хто не любить Веса? Хіба той, хто якимось дивом не знає про нього...* 

    Загалом раніше я планував приїхати в Київ і відразу піти до готелю, де могли б бути учасники Лімп Бізкіт (точніше, де мав бути Вес Борланд =)), але в мене трішки помінялись плани, але я не шкодую, бо навряд чи отримав би автограф і можливість сфотографуватись – мало кому пощастило сфотографуватись з Борландом.

   
Закинув речі до Крістіни (неймовірно геніальна дівчина… впевнений, що вона багато чого досягне в майбутньому, хоча й на даний момент багато чого вже досягла. Прикро, що в нас немає змоги бачитись частіше – думаю, нам були б корисні такі от зустрічі) на квартиру і поїхав на концерт. Їхав сам, тому як тільки вийшов з метро, запитав в компанії, яка судячи з усього прямувала на концерт, чи не знають вони, де Стереоплаза, і пішов з ними на концерт))    
   Весело постояли в тисячній черзі, сміючись в моментах з літаками, які літали над нами…
Потім пройшов всередину, швидко здав куртку в гардероб і побіг займати місце трішки правіше  від сцени – просто там буде Вес Борланд грати ;). Спочатку був десь в 5 метрах від сцени.  Групи на розігріві не було – це величезний плюс, а на фоні грали QOTSA, тому я ще до концерту почав кайфувати. 

фото Іри Матвіюк

    І от починається… В кінці першої пісні («Counterfeit») подумав про те, що я щасливий, але ще мені просто стало цікаво, чи я доживу до кінця хоча б 2-3 пісні і почав гадати, скільки ребер мені зламають…)) Потім ми всі попадали (надіюсь, ніхто сильно не постраждав), а потім я почав усвідомлювати, що віддаляюсь від Борланда, да і взагалі від сцени, тому вирішив «підійти» трішки ближче до сцени і вже десь на початку 3 пісні стояв десь за 2 метра від сцени)) Там ще побачились з Андрієм Ковшером, посміялись-поплакали з того, що там майже так само просторно як і на концерті Сєржа Танкяна…))

   
На «Nookie» Фреду кинули-подарували величезні «трусіля» (с), якими він розмахував на протязі всієї пісні. 

фото Іри Матвіюк

    Але всю мою увагу (крім «моментів», коли я намагався не бути вбитим в фан-зоні) приковував до себе Бог – Вес Борланд… Навіть побачивши його вживу, впевнившись, що він реальний (нереально реальний), я всеодно не можу зрозуміти ЯК він це робить. Що саме? Все! Це людина-енергетик. ЯК він грав «My Generation»…  Тут словами не передати… Я ще запам-ятав цей момент, бо добряче отримав по голові ногою… (не вперше і не востаннє за той вечір…)… але це не завадило мені і далі насолоджуватись еротикою від Веса, хоча в очах трохи темніло інколи)). Але я всеодно не розумію, як він може витворяти все те, що він витворяє на сцені, і так якісно грати… 

фото Іри Матвіюк

    Один з тих концертів, де у виборі між тим, щоб співати і тим, щоб спробувати вдихнути хоч ковток свіжого повітря вибираєш перше)).

    Загалом, це був найжорсткіший концерт у моєму житті. Дивуюсь, що після виступу у мене залишились тільки синяки, болі в руках і ребрах, і покалічені ноги (два дні не міг нормально спати, бо прокидався від доволі таки жахливих болей в ногах), але нічого не зламав!!))) І на наступний їх концерт я обов-язково піду в лінзах)) Просто зараз такий період, коли мені потрібно багато речей на які потрібно багато грошей, тому довелось їхати в окулярах, які дивом пережили цей виступ)).

by Slippy Inc.

    Але цей концерт ще десь 2-3, а то й 4 місяці буде живити мене енергією і служити мотивацією для того, щоб щось робити, а не просиджувати дупу. Просто коли знаєш, скільки всього робить Вес Борланд, скільки в нього енергії, натхнення і бажання щось робити – якось незручно стає, якщо сам нічого не робиш і витрачаєш час на якусь фігню.

    До речі. Якщо станеться таке диво і хтось, хто може взяти мене на наступний концерт Лімпів як фотографа, прочитає це і вирішить допомогти здійснити мені одну з моїх заповітних мрій – пишіть-дзвоніть =)

    А після концерту, зачекавши пів-години в барі, щоб висохла хоча б футболка (про рубашку, з якої в прямому сенсі текла вода я мовчу…), а потім вичекавши ще пів-години в черзі до гардеробу (і про організацію я мовчу)), накинув куртку на футболку, взяв в руки рубашку і пішов-поїхав на квартиру)

    Потім найприємніший душ у моєму житті і чарівна безсонна ніч через болі в ногах, на ранок не витримав – пішов на кухню читати Вербера, їсти і дивитись фото. Хоча потім таки вирубився на декілька годин, але проснувся ви-вже-самі-знаєте-від-чого)).

    А пооотім Борланд ще більше виріс в моїх очах (хоча куди вже далі…). Просто я дізнався про те, як він здійснив мрію Олі Морено. Кому цікаво – зайдіть до неї на сторінку, почитайте і передивіться фото – не пожалкуєте. Якщо коротко: вона написала комент до фото Веса на інстраграмі, він їй відписав, сказав, що зробить їй і її друзям пропуски за сцену. Потім ще була «неприємно приємна» історія біля готелю, а потім і бекстейдж, коли Вес сам підійшов до Олі і попросив сфотографувати їх разом (ось фото + наслідки обнімашок з Богом))


   
 Після концерту їх попросили зачекати біля сцени, але охоронці потім не повірили їм і не хотіли пропускати… Але їм пощастило знову, бо Кадавер (особистий гітар-технік Веса) побачив їх і знову провів за сцену (як вияснилось, шукав він їх за проханням Веса). Потім Борланд залишив автограф і малюнок на руці Олі, причому малюнок перероблював 4 рази). 

    Оля вже зробила татуювання – ось фото (плюс комменти Веса (florinshordo)). 

     
 
   Не знаю чому, але я буквально випромінював радість і щастя, читаючи це все на її сторінці і переглядаючи фото. Напевно тому, що вона заслужила на це. Хоча це все всеодно дивно, коли радієш щастю взагалі незнайомої людини, як ніби своєму.

   Хоча я дуже не хотів покидати Київ, але таки довелось… Правда я поїхав не додому, а… знову в Вінницю))…

    О, точно, поки не забув… Не міг не написати про одну шедевральну книгу… Пішов був в Книжковий з наміром купити або книгу Вербера, або Брауна, але «випадково» взяв в руки «Дом странных детей»  Ренсома Ріггза…. і ця книга так назавжди і залишилась в моїх руках)) Побачивши обкладинку я «чомусь» відразу згадав за Тіма Бартона, а потім взагалі почав сміятись коли побачив, що на звороті згадують про нього)) Потім відкрив книгу і…. вона ідеальна.. І ті фото… браво. 

    Правда прочитав її тільки тоді, коли на день приїхав додому, бо у Львові потрібно було дочитати Дереша і плюс я хотів прочитати «Дивних дітей» в класних навушниках під саундтреки з «Сонной лощины» -  і це без перебільшення було геніальним рішенням ;)

    Раджу. Особливо шанувальникам Бартона, старовинних «моторошних» фото і всіляких «психлікарняних тем» =).

     Я вже з нетерпінням чекаю на другу частину.

Психлікарня для думок, або Реалізовані мрії

23:00. Територія психлікарні. 11/365 (by Sergio Varanitsa)

     Ми на території психлікарні. На годиннику рівно 23:00. Раптово усвідомлюю, що років з 7 назад я про це міг тільки мріяти - опинитись вночі на території психлікарні, де в тіні дерев можна розгледіти все, на що тільки здатна твоя уява, а потік світла хоч і присутній, але здається, ніби він веде тебе тільки в одному напрямку, в напрямку до лікарні. Шляху назад немає. 

     Дивна в мене була мрія щодо психлікарні, але вона таки здійснилась.

"It's kinda sad when you don't know the meanin'
But everything happens for a reason" (Limp Bizkit - " Take A Look Around" )

*Відразу кажу, що за ситуацію в країні в блозі писати не буду, по крайній мірі зараз. Чому? Просто не хочу матюкатись. Але пару фото потім десь кину. Або тут, або вк.*

    У мене є традиція: в тиждень, коли у мене день народження я повністю «забиваю» на навчання і просто насолоджуюсь життям.

    Але цього разу ця традиція змінилась – вдосконалилась, чи що… Спочатку я просто вирішив забити на все, що мені заважає і не дає мозку сфокусуватись на потрібних речах, а не на пустій траті часу – це vk/Facebook і навчання. Щодо навчання: хоч я і люблю «нон-стопні» режими, але моє серце, яке я тепер чую чіткіше, ніж будь-коли за все моє життя, довго в такому темпі не протримається. А щодо ВК… Раніше це було для мене джерелом нової музики і натхнення, плюс спілкування з цікавими людьми. Але останнім часом я помітив, що мої відвідини контакту закінчуються тільки тим, що в мене там якісь «пусті», абсолютно беззмістовні розмови, кудись зникає вільний час і в мене просто погіршується настрій. Своє натхнення я знайшов, джерело нової музики так само… І просто зрозумів, що є дійсно цікаві люди, які живуть ще й поруч, а я чомусь сиджу в тому маразматичному ящику замість того, щоб поспілкуватись з ними в дійсності. Найголовніше – я знаю, що в реалі це не будуть пусті розмови, я знаю, що з тими людьми мені буде цікаво (їм зі мною теж, надіюсь…), і що коли повернусь додому – я буду не втомлений, а навпаки –  заряджений енергією, і в мене будуть світитись очі.

    А, ще, щодо змін традицій. Вирішив, що тижневого раю буде недостатньо. Краще не тиждень, а два. Що стало причиною? В суботу (23.11) зранку чомусь вирішив подивитись відео, яке мені раніше надіслала подруга з Бразилії, а я кинув в закладки, бо не було настрою дивитись. 

Крім самого відео, мене сильно заділи дві фрази:

* «Is it possible to be happy with this life?»

* «Did you enjoy your story?»

    Це змусило мене подумати про те, що задоволений я тим, як живу. Відповідь – так. Колись я жалівся, що нічого не встигаю, все не так, як я хочу. Але потім почав жити так, як хотів. І зараз я задоволений майже всім:

·            * я втілюю свої мрії в реальність. Колись це все було тільки в думках і в словах «а колись я…», а зараз я дивлюсь на свій список і бачу, що слова і плани таки реалізувались.  Не все було ідеально, але головне те, що я це зробив. Краще дійсно зробити, може і з якимись помилками, аніж завжди відкладати на колись, шукаючи якісь виправдання. Банальний, але важливий приклад – відсутність грошей. Це була одна з головних причин відкладання реалізації певних мрій. І це була тупа причина. Є мрії, які можна реалізувати і з малою кількістю грошей (Ті ж самі мандрівки. Я досі сміюсь з тієї сміхотворної суми, яку витратив за період 3-тижневого перебування в Криму. І ще більше сміюсь, коли розумію, що при бажанні можна було витратити ще вдвічі менше…). Але є речі, де ціну майже ніяк не зіб-єш, але я просто вчасно зрозумів, що часто витрачаю гроші на якусь маячню, яка мені не потрібна, плюс навчився дуже жорстко економити. Наприклад, квитки на Сєржа обійшлись мені більше ніж в 1000 грн, але поки ще не було моменту, щоб я пожалкував про те, що відвідав цей концерт. Хоча я досі пам-ятаю, як «весело» мені було, коли я економив абсолютно на всьому десь на протязі 3 місяців. Причому дуже жорстко. Але зате я знав, що потрапляю на концерт своєї мрії за свої гроші, своїми зусиллями. Уявити, щоб я попросив таку суму в батьків знаючи, яким трудом вони заробляють ці гроші… ну, я це і уявити не можу.
    Але ті емоції, та доза натхнення, яку я отримав на концерті – повірте, це дійсно смішні гроші за цю реалізовану мрію.
         

·             * я роблю те, що хочу. Майже. Програмування-навчання я ненавиджу, але зате навчився правильно контролювати свій час, та і не тільки. А так… Я дійсно роблю те, що хочу і займаюсь улюбленими для себе справами.
            
          * Ніколи немає вільного часу. Це ідеально. Якщо у мене є вільний час – значить, я щось роблю не так, або взагалі нічого не роблю. І мене це бісить. Так само як і бісять ті дні, коли я сплю десь 8 годин, а потім весь день ходжу якийсь втомлений, сонний і не хочу нічого робити. На щастя таких днів дуже мало.

·             * У мене дійсно геніальні друзі. Нещодавно помітив, що від кожної людини, яку я дійсно вважаю своїм другом/подругою я намагаюсь перейняти якусь рису, якесь вміння чи бажання, чи навики… Думаю, це дійсно важливо і необхідно, коли тебе оточують люди, які постійно крокують вперед і ти знаєш, що крокуєш з ними (якщо працюєш над собою, звісно).

    Звісно, багато чого в житті я б хотів змінити, і постійно змінюю, хоча б по-частинках.

    І ще... Останнім часом часто дізнаюсь про смерті тих людей, які якось вплинули на моє життя, і дійсно важко повірити в те, що їх вже немає. Але це змушує пам-ятати, що кожна хвилина життя має бути особливою, бо ця ж хвилина може бути й останньою. 

Режим «нон-стоп». Part 4/4. (by Sergio Varanitsa)

Середа-Четвер-П-ятниця 
"Грусть-тоска-печаль")) Мав здати 100500 лаб - не здав)

Субота-Неділя
нічого не пам-ятаю, але було весело))

Понеділок.
Модуль з КПЗ. 8 балів з 25 - блєск) Піду на екзамен.

Вівторок.
Модуль з аналізу. 29 з 35. "І я ахєрєл просто". Викладача бачив 1,5 рази)) Результат найкращий в групі (ну я ж мав похвалитись, ну...)

Середа.
Модуль з баз даних. Результатів немає. 50 на 50. Як пощастить.

Четвер.
 Модуль МПЗ. 50 на 50, але я піду на екзамен)

П-ятниця.
Модуль з чогось-там. Хуйово.......))) Піду я краще на екзамен)))
Навіть посміявся з того, що в мене перестали працювати навушники)))

Про лабораторні і т д я краще писати не буду, інакше є ризик, що я більше не здам ніколи нічого)))



Мені залишилось 0 днів...bye, bye...

Режим «нон-стоп». Part 3/4. (by Sergio Varanitsa)

by Sergio Varanitsa

Четвер

-         * Пішов на пару з баз даних в надії здати 4 і 5 лаби.  Мало того, що не зміг захистити 4 (тобто й 5, зрозуміло, не здав), то я ще й дав викладачу звіт, де було написане не моє прізвище, а одногрупника… Думаю, далі про цей день писати не потрібно…

П’ятниця.

-         * Не прокинувся, бо і не лягав…

-         * Пішов на першу пару – нічого не здав, бо просто не дійшла до мене черга… Шик.

-         * Раптово почав сміятись на парі, бо зрозумів, що це моя 5-а (чи 6) пара за 3 тижні…… І тільки 1 з цих 5-6 пар я висидів повністю.

*і ні, я не придурок, який ніхєра не робить, а потім жаліється, чи ще щось таке. Я не ходжу на пари тільки тому, що туди банально немає сенсу ходити і в мене є багато інших речей, які мене цікавлять набагато більше, ніж цілеспрямована трата часу. Є тільки 1 викладач, що до нього варто піти-послухати-повчитись. Все. І мене надзвичайно бісить, коли люди думають, що якщо я не ходжу на пари, то ніхєра не вчу, маюсь якоюсь фігньою.

На днях зустрівся з дівчиною, яка зрозуміла це все з пів-слова, бо сама так само робить, як я… мало свідомість на радостях не втратив…)) *

-          * На 2 парі таки здав 4 лабу тому викладачу, якому спочатку приніс звіт не з своїм прізвищем… Але 5 не встиг здати.

-          * На 3 пару не пішов – передав 3 контрольні і пішов в парк вчитись, але довго не витримав там бути – там чомусь на сон хилило.

-          * Здав ще 2 лаби з моделювання (це свято, повірте на слово….) і пішов гуляти, бо мозок просто розривався. І вечір був чарівним. Якщо не помиляюсь, саме тоді був просто неймовірний місяць і шикарне різнотонове небо.

Субота.

-          * Здається, я виспався вперше за… не пам-ятаю. Але мені це відчуття абсолютно не сподобалось. Що було далі не пам-ятаю.

Неділя.

-          * Чудовий день. Магічний вечір. Казкова ніч.

Понеділок.  

* Ліг зранку, мав прокинутись в 8-30, прокинувся в 9-40. Мені сподобалось моя реакція (або ж її відсутність) на те, що я запізнююсь на останню лабу цього модуля, але абсолютно спокійний… Випив кави, помив взуття і пішов наспівуючи на пари…

*Я знову і знову впевнююсь у своєму взаємному коханні до англійської… Здавалось, я в такій дупі, що просто далі немає куди вже. Ні. В дупі-то в дупі, але…)) Коротше, англійська, я люблю тебе…

-          * Таки здав останню 3 лабу з графіки. Правда на «3,5», але дивлячись на те, скільки часу я витратив на всі ці лаби в сумі – 3,5 – це забагато.

-          * Вперше за цей рік побачив Левус. Тобто вперше пішов до неї на лекцію. Втратив 1,5 години… Правильно робив, що не ходив раніше. А фраза про те, що «вона не зобов-язана нам давати матеріали лекцій»… Ніколи цього не розумів. Ні-ко-ли. Хіба не краще, якщо я просто перечитаю разів з 5 лекції і зрозумію все, ніж якщо вона раз про це розкаже на лекції, коли ніхто не слухає і постійно шум… Ні, звісно не зобов-язана давати матеріали лекцій, та і вчити також не зобов-язана… Того року не ходив на її лекції, але сидів-лежав вдома і читав-перечитував електронний варіант.  Пішов тільки на останню лекцію і зрозумів, що всього декілька людей, які ходили на лекції знали більше, ніж я. В результаті отримав 5. Вона ще й на тій останній лекції насміхалась з того, що ніхто (ну, пару людей таки знали…) не знав терміна на англійській мові. Посміялась і написала цей термін на дошці. І написала з помилкою… У мене був шок. Ще й слово надзвичайно банальне було.

Вівторок.

-          * Знову ліг рано, і знову не міг заснути

-          * На першу пару вирішив не йти і, судячи зі слів тих, хто там був, я правильно зробив. У того викладача був один раз на пів-парі – мені того вистачило. Прийшов бадьорим, а в результаті насилу висидів 45 хвилин. Він як той викладач-привид з Гаррі Поттера, який історію в них вів.

-          * На 2 пару пішов.

-          * Порадував Сердюк (один з найкращих викладачів, якого я знаю) сказавши, що буде ще одне заняття з лаб на наступному тижні – це дійсно важливо, і дійсно шикарно, бо мені за наступні 3 дні взагалі-то потрібно здати 12 лаб + скількись там контрольних + 2 практичні + 14 листків перекладу.=)

дедлайн здачі майже всіх лаб через 3 дні.

а мені залишилось 10 днів…