пятница, 22 ноября 2013 г.

Режим «нон-стоп». Part 4/4. (by Sergio Varanitsa)


Середа-Четвер-П-ятниця 
"Грусть-тоска-печаль")) Мав здати 100500 лаб - не здав)

Субота-Неділя
нічого не пам-ятаю, але було весело))

Понеділок.
Модуль з КПЗ. 8 балів з 25 - блєск) Піду на екзамен.

Вівторок.
Модуль з аналізу. 29 з 35. "І я ахєрєл просто". Викладача бачив 1,5 рази)) Результат найкращий в групі (ну я ж мав похвалитись, ну...)

Середа.
Модуль з баз даних. Результатів немає. 50 на 50. Як пощастить.

Четвер.
 Модуль МПЗ. 50 на 50, але я піду на екзамен)

П-ятниця.
Модуль з чогось-там. Хуйово.......))) Піду я краще на екзамен)))
Навіть посміявся з того, що в мене перестали працювати навушники)))

Про лабораторні і т д я краще писати не буду, інакше є ризик, що я більше не здам ніколи нічого)))



Мені залишилось 0 днів...bye, bye...


вторник, 12 ноября 2013 г.

Режим «нон-стоп». Part 3/4. (by Sergio Varanitsa)

by Sergio Varanitsa


Четвер
-         * Пішов на пару з баз даних в надії здати 4 і 5 лаби.  Мало того, що не зміг захистити 4 (тобто й 5, зрозуміло, не здав), то я ще й дав викладачу звіт, де було написане не моє прізвище, а одногрупника… Думаю, далі про цей день писати не потрібно…


Пятниця.
-         * Не прокинувся, бо і не лягав…
-         * Пішов на першу пару – нічого не здав, бо просто не дійшла до мене черга… Шик.
-         * Раптово почав сміятись на парі, бо зрозумів, що це моя 5-а (чи 6) пара за 3 тижні…… І тільки 1 з цих 5-6 пар я висидів повністю.

*і ні, я не придурок, який ніхєра не робить, а потім жаліється, чи ще щось таке. Я не ходжу на пари тільки тому, що туди банально немає сенсу ходити і в мене є багато інших речей, які мене цікавлять набагато більше, ніж цілеспрямована трата часу. Є тільки 1 викладач, що до нього варто піти-послухати-повчитись. Все. І мене надзвичайно бісить, коли люди думають, що якщо я не ходжу на пари, то ніхєра не вчу, маюсь якоюсь фігньою.

На днях зустрівся з дівчиною, яка зрозуміла це все з пів-слова, бо сама так само робить, як я… мало свідомість на радостях не втратив…)) *

-          * На 2 парі таки здав 4 лабу тому викладачу, якому спочатку приніс звіт не з своїм прізвищем… Але 5 не встиг здати.
-          * На 3 пару не пішов – передав 3 контрольні і пішов в парк вчитись, але довго не витримав там бути – там чомусь на сон хилило.
-          * Здав ще 2 лаби з моделювання (це свято, повірте на слово….) і пішов гуляти, бо мозок просто розривався. І вечір був чарівним. Якщо не помиляюсь, саме тоді був просто неймовірний місяць і шикарне різнотонове небо.


Субота.
-          * Здається, я виспався вперше за… не пам-ятаю. Але мені це відчуття абсолютно не сподобалось. Що було далі не пам-ятаю.


Неділя.
-          * Чудовий день. Магічний вечір. Казкова ніч.


Понеділок.  
* Ліг зранку, мав прокинутись в 8-30, прокинувся в 9-40. Мені сподобалось моя реакція (або ж її відсутність) на те, що я запізнююсь на останню лабу цього модуля, але абсолютно спокійний… Випив кави, помив взуття і пішов наспівуючи на пари…
*Я знову і знову впевнююсь у своєму взаємному коханні до англійської… Здавалось, я в такій дупі, що просто далі немає куди вже. Ні. В дупі-то в дупі, але…)) Коротше, англійська, я люблю тебе…
-          * Таки здав останню 3 лабу з графіки. Правда на «3,5», але дивлячись на те, скільки часу я витратив на всі ці лаби в сумі – 3,5 – це забагато.
-          * Вперше за цей рік побачив Левус. Тобто вперше пішов до неї на лекцію. Втратив 1,5 години… Правильно робив, що не ходив раніше. А фраза про те, що «вона не зобов-язана нам давати матеріали лекцій»… Ніколи цього не розумів. Ні-ко-ли. Хіба не краще, якщо я просто перечитаю разів з 5 лекції і зрозумію все, ніж якщо вона раз про це розкаже на лекції, коли ніхто не слухає і постійно шум… Ні, звісно не зобов-язана давати матеріали лекцій, та і вчити також не зобов-язана… Того року не ходив на її лекції, але сидів-лежав вдома і читав-перечитував електронний варіант.  Пішов тільки на останню лекцію і зрозумів, що всього декілька людей, які ходили на лекції знали більше, ніж я. В результаті отримав 5. Вона ще й на тій останній лекції насміхалась з того, що ніхто (ну, пару людей таки знали…) не знав терміна на англійській мові. Посміялась і написала цей термін на дошці. І написала з помилкою… У мене був шок. Ще й слово надзвичайно банальне було.


Вівторок.
-          * Знову ліг рано, і знову не міг заснути
-          * На першу пару вирішив не йти і, судячи зі слів тих, хто там був, я правильно зробив. У того викладача був один раз на пів-парі – мені того вистачило. Прийшов бадьорим, а в результаті насилу висидів 45 хвилин. Він як той викладач-привид з Гаррі Поттера, який історію в них вів.
-          * На 2 пару пішов.
-          * Порадував Сердюк (один з найкращих викладачів, якого я знаю) сказавши, що буде ще одне заняття з лаб на наступному тижні – це дійсно важливо, і дійсно шикарно, бо мені за наступні 3 дні взагалі-то потрібно здати 12 лаб + скількись там контрольних + 2 практичні + 14 листків перекладу.=)



дедлайн здачі майже всіх лаб через 3 дні.


а мені залишилось 10 днів…

среда, 6 ноября 2013 г.

Режим «нон-стоп». Part 2. (by Sergio Varanitsa)

photo by Sergio Varanitsa

*залишилось 16 днів...*
 


Середа

* Прокидаюсь, відкриваю очі і бачу її… Вона космічна, зваблює мене і так ревнує до сну… Моя до ненависті кохана кава… 

* Пішов не на дві, а на одну пару.

* Здав 2 лабу. Щастя.

* Не здав 3 лабу. Депресія.

* Годину сидів на парі, намагався доробити програму. Ніхуя не вийшло. Вирубився ноут. Депресія.

* Послав все нахуй. Поки переробляв прогу вирішив, що після пари піду погуляю, бо мозок вибухає. На якусь долю секунди усміхнувся, але зрозумів, що банально немає з ким погуляти. Депресія зашкалює.

* Вийшов з корпуса – дощ. Парасолі немає, капюшона також – ахуєть. Обожнюю дощ. Ненависть і депресія. Повертаюсь в коробку.

* Вже другий день не займаюсь спортом через те, що мало сплю. Депресія.
 


*Ліричний відступ*

моє життя зараз підтримує виключно фото, музика і… дивно, як сильно ваше життя може змінити  людина, з якою ви ще навіть ніколи не бачились…
І ще дивно, що зараз той момент, коли мені важко знайти музику, яка відповідає моєму настрою, я починаю слухати пісню, але швидко перемикаю на іншу. Переважно це через часті зміни настрою. Але що дійсно дивно – з фотографією зараз абсолютно не так.
Тонкою межею між божевіллям зараз служить тільки те, що я нарешті розставив пріоритети і усвідомив, що я хочу, і як це можна реалізувати.Мотивує те, що останні 4 дійсно вагомі для себе плани я таки реалізував. І 2 з них дійсно серйозно змінили моє життя в кращу сторону.


вторник, 5 ноября 2013 г.

Режим «нон-стоп». Part 1. (by Sergio Varanitsa)


photo by Sergio Varanitsa


Онлайн-щоденник хлопця, який кожного дня сходить на одну-дві сходинки вниз в порожнечу божевілля, але все ж вірить, що встигне зробити і здати всі лабораторні та не завалить модулі… Вітаю вас у моєму щоденнику.


*залишилось 17 днів...*

Вівторок:  

* Ліг спати, коли всі спали. Прокинувся, коли всі спали. Депресія. 

* У мене на годиннику 12:15, але Іра мені каже, що зараз 22:34. Я їй тепер не довіряю. І вона сказанула, що зараз листопад. Ха! В мене так ще дах поїхав не. Але вона пообіцяла напоїти мене кавою. Я завжди знав, що можу їй довіритись. Підозра на щастя.

* Поки вона готує каву мені потрібно випити кави, і поставити ще кави, щоб потім запити каву кавою. Щастя.

* Вчора не був на парах, бо вчився. Парадокс? Ні, це «логіка».
* Сьогодні не був на парах, бо продовжував вчитись.
* Завтра піду на 2 з 3 пар, бо потрібно вчитись.

* Порвалась струна на гітарі. Немає грошей, щоб купити новий комплект. Депресія.

* Зняв навушники, почув, що хлопець в кімнаті сказав дівчині «ах ти ж сучка невірна» і вони продовжили вибирати фільми, які будуть завтра дивитись. А я що? А я відразу вдягаю назад навушники.

* Сіпається ліве око. Напевне, потрібно більше їсти кави… Але боюсь, тоді ліве око не буде закриватись так само, як і праве. Депресія.