Orca - Act II. Oceanic Subterfuge - "StoneD Age..."

"THE END IS REALLY FUCKING NIGH..." (c)

«…я десь хвилин через 20 піду в стірку, то нічого не кидай в душ...» (с) упрт Сергійко

«-Чого він його ріже?
-Чого він на горі жив?» (с) упрт Сергійко і няша

Планував послухати другу частину ОРКИ у Львові вночі-зранку лежачи десь в Стрийському, але навушники підвели... Але нічого, може ще так зроблю, правда поки не знаю, коли там буду...

Але от на декілька днів завис в Вінниці у няші і якраз одної ночі "чомусь" виникло бажання прослухати 2-гу частину ОРКИ, тим більше день видався доволі дивним, але веселим_;))...  Правда, багато моїх принципів, яких я дотримувався десь місяців з 5-6 поплили, але нічого… Потрібно буде якось всі ті принципи переглянути, бо без них якось набагато веселіше))

Був занадто розслабленим і якимось трохи навіть сонно-втомленим, тому думав, що просто послухаю геніальну річ, не думаючи ні про що, але за тих декілька днів в мене кардинально змінився погляд на багато речей, тому й не дивно, що я таки задумався))

Ось одна з багатьох штук, яка мені засіла в голову… І коли 2-га частина симфонії закінчилась, я вмикнув свою «нову улюблену річ» - Queens Of The Stone Age, і ще довго над цим думав.
Десь рік назад говорили з другом на тему, чи подобаються нам наші життя і те, що ми робимо. Мене здивувало, що він був цілком задоволений своїм життям, не жалкував ні про що. Ось саме фраза «не жалкував ні про що» мене здивувала найбільше. У мене тоді мозок вибухав щодня, коли я хотів робити щось, але не знав, що робити потрібно і завжди нещадно себе критикував, і був незадоволеним майже кожним днем свого життя.

Пройшов рік – зараз все зовсім навпаки. Мене все влаштовує. Абсолютно. Я більш ніж щасливий… Якщо у мене піздєц в особистому житті – пофіг, в мене є музика. «Пофіг» - це, звісно, обширне поняття… це не означає, що мені на це пофіг і я не переживаю, абощо… Це означає, що коли я співставляю особисте життя і музику, то в мене не виникає питань чи сумнівів щодо вибору того, від чого я отримую свій кайф, свою «дозу щастя», від чого в мене немає проблем зі здоров-ям, як психічним, так і фізичним…
Те саме стосується навчання… Ненавиджу програмування і все, що з цим пов-язано, і якби не музика, то в мене… ну, траплялось би більше нервових зривів, ніж трапляється поки.
Те саме – самопізнання і кайф від життя. Навіть банальне читання книги. Я не можу читати в тиші – думки відволікаються і закінчується тим, що я сиджу/лежу, дивлячись в якесь слово, і думаю за те, яку б пісню мені далі вчити грати на гітарі абощо… Я обожнюю читати нову для себе книгу і одночасно слухати нову для себе групу. Таким чином я і треную мозок, щоб він сприймав дві речі одночасно, і не даю думкам відволікатись. Тільки книга і музика, більше нічого не існує.

Тому я й розумію, що я щасливий. Дійсно. Я не шкодую зараз ні про що. Хоча є речі, які я б хотів зробити абсолютно по-іншому, змінити все докорінно, почати щось заново, але дещо почати заново неможливо, тому якого хєра про це хвилюватись…? Єдине, що я робив і буду робити надалі – аналізувати свої вчинки і дії. Це може допомогти в майбутньому не бути таким дебілом, яким я люблю бувати.

Якби мені задали питання «чи шкодую я за щось, що я зробив, чи не зробив» десь рік назад, я б закотив очі і сказав би, що так, дійсно шкодую і постійно.
Запитали б мене зараз… fuck this shit. За цей рік зі мною трапилось стільки всього, що я б більше ніколи не хотів переживати щось подібне, але… що б не траплялось – у мене є музика… А щодо дій і вчинків… Чи шкодую я за щось…? Звісно, ні. А от якби міг щось зробити, а не зробив, тоді б, може, і шкодував. Але останніми місяцями я часто вагався, чи потрібно робити ту, чи іншу річ, але кожного разу знав, що буду багато місяців, або й років ненавидіти себе за те, що щось не зробив… Я краще зараз собі трохи психіку попсую, зробивши якусь хрєнь, ніж потім повністю зійду з розуму, жалкуючи про щось…

Живіть музикою, творіть музикою, любіть музикою.
Не шкодуйте про те, що ви зробили. Повірте, ви б більше шкодували, якби не спробували цього зробити. Сприймайте це, як урок. А якщо дійсно погано – пошліть все нахуй і усміхніться, бо у вас всеодно є все, що вам потрібно – музика.

Нещодавно відкрив для себе Queens of the Stone Age, хоч і не відразу…) Прослухав один альбом – не сподобалось, думав, що не моє… А потім почув шедевр, мене переклинило, дивлюсь, а то їхня пісня… Закинув декілька альбомів на плеєр – божественна музика.
Ви навіть не уявляєте, яким це кайфом для мене було вчора, коли я дізнався, що в них десь місяць назад вийшов новий альбом (та пісня, з якої я закохався в дану групу – God is the Sun, якраз з цього альбома…)… Це просто такі моменти, заради яких я і живу, і від яких я і кайфую))
Не завжди потрібно взбиратись на вершину гори, закохуватись в когось, пригати з 9 поверху, чи бути на концерті улюбленого гурту, щоб у вас була ось така ейфорія… Це відчуття, коли знаєш, що в тебе є альбом, який тоді 100-відсотково сподобається і ти в будь-який момент можеш відкрити для себе нові пісні-шедеври і той день, коли ти це зробиш, відразу стане особливим… Да… Ось цим і потрібно жити… Все інше – лише дрібниці, які можуть або заважати, або допомагати… Тільки в тому випадку, коли ви будете любити щось інше так, як музику… Тоді.. не знаю, що, бо в мене поки такого відчуття ні до чого іншого немає))

До речі, дочитую зараз книгу «Ангелы и Демоны» - доволі… доволі… шикарно)) Подобається манера написання…
«Трое солдат поставили фонари на пол., и огромные человеческие тени прыгнули на потолок….»
Мені подібний стиль завжди виносив мозок, з моєю-то фантазією…))

Тріп по Україні, або... коти...

"-How can you always be so happy?
-Easy, i can't stand being sad" (c) Diego/Emile Hirsch (Twice Born)

  

Маршрут: Хмельницький-Вінниця-Тернопіль-Чернівці-Хотин-Чернівці-ІваноФранківськ-Львів-Хмельницький

Таймлайн: 7.07.13-14.07.13

+ після тексту фотки 

  

Такі "скляні" очі... if you know what i mean...;))

7/07/13

Хмельницький – Вінниця

Ліг о 1 ночі – переписувався з неймовірно чарівною дівчиною з Парагваю, заради якої думаю вивчити нарешті нормально іспанську. Колись додав у друзі, але ніколи не переписувались, а тут чомусь вона написала, ми спробували якось знайти спільну мову на іспано-португало-англійській мові…. Цікаво, коли за декілька повідомлень взнаєш про ту людину більше, ніж про громадну кількість своїх друзів… Пообіцяв їй прочитати книгу "Сторонній" Альбера Камю, до речі якраз вчора дочитав першу книгу Брауна – Цифрову фортецю – шикарна. Не геніальна, але шикарна.

Отже, 1 ночі, лягаю спати. 4 ночі – прокидаюсь, їду на вокзал. Йду до потяга, увімкнув Гоголь Борделло – We rise again. Ліг в потязі – увімкнув Агату Крісті. Так і не заснув, весь цей час слухав декілька пісень Агати, постійно переключаючи тільки на ті, що хочу чути – вставило шикарно.

Зустрічаю Няшу)

Приїхав о 7 у Вінницю, продовжуючи слухати Агату, поїхав в центр на ахуєзному трамваї, де є вайфай. Зрозумів, наскільки ж афігєзно приїжджати в місто так рано, коли центр повністю пустий. Зустрів няшу, яка зустріла мене, і ми зустрілись). Далі слово за слово, і у мене вже є плани на період «після поїздки по Україні»…. Які? Я їду у Вінницю) До кого? До няші)) Ми закриємось тут, це будуть дні фото, творчості, музики, похуїзму, макароноваріння, варакицінізму, няшизму, шедеврнаписання, літературизму та інших зашибєзних речей. 

Ми поїхали до няші додому, говорили-говорили і поїхали зустрічати Таню, яка вирішила скласти мені компанію в цьому тріпі, за що  їй дуже вдячний, бо мені зараз не можна залишатись наодинці з думками.

Прогулялись ще центром і поїхали додому) Далі вже сиділи вдома, бо почався дощ і тд і тп, але я радий, що все так склалось.

Обожнюю геніальних людей

 Цей день, напевно, найкращий зі всієї цієї поїздки. Не важливо навіть, що буде потім, але мене настільки це все вставило, це неможливо передати словами. Навіть якщо станеться таке, що ми з Таньою відмінимо потім все, це все було варте цього дня.

Нарешті у мене сформувалась конкретна ідея книги, і я вже бачу і знаю, що саме я хочу. Надіюсь, Марина мені допоможе в цьому і ми створимо шедевр.  Ще й плюс до всього у мене є ідея для муз. альбому… Ідея напряму пов-язана з книгою (а мать його…. мені якась грьобана комаха тільки що залетіла в око…). Я згадав про свою любов до собак. Персик (вона ж Персея) – просто чудо… 

Вже 3 година ночі, я тільки що додивився в гордій самотності Трою (всі вже давно сплять…:) няша ще намагалась боротись зі сном, але вирубилась :)) , яку я просто обожнюю, тепер потрібно виспатись і надіятись, що я завтра-сьогодні не буду овочем, бо в нас дуже веселий день і нічка мають бути.

Тернопіль...)

 8.07.13 Вінниця-Тернопіль

Прокинувся о 8-30, ми ще у Вінниці)) Яку я не хочу покидати….( Хоча за останні 3 візити (2 з яких – на концерти Океан Ельзи) я дуже полюбив Тернопіль, але няша… ну, ви розумієте, коротше…)) 

Не можу передати, Як сильно дякую няші за те, що

        *нагадала мені про моє колишнє кохання – грецьку міфологію…

        *у мене з-явилась ідея для книги

        * ідея для альбому

        *  дохєра ідей для фото

        *  дохєра вже готових фото

        *  згадав про любов до собак (Персея, я тебе не забуду…))

        *  у мене з-явилось бажання малювати (це для мене самого шок, бо я вже енну к-сть років не малюю…)

        *  за ті моменти, коли ми говоримо одночасно одні й ті самі фрази повністю однаково, або в різних інтерпретаціях, або завершуємо думку, або думаємо за ті ж самі речі, і нам вистачає погляду, щоб впевнитись в тому, що наші думки пливуть одним руслом.

        *  Дякую.

І хочу подякувати Даші і Віталіку за гостинність, Юлі за привіт ;), Колі за компанію і Саші за те, що не полінувався прийти до нас у свою днюху, з якою я його ще раз вітаю, хоча няша вже привітала разів з надцять, але всеодно….))
Вінниця стає для мене другим рідним домом.

11-47 – сідаємо на потяг в Тернопіль… Лягаю слухати Агату 2 години, потім веселюсь, обробляючи фотки з Вінниці)) Зараз вже якраз під-їзджаємо до Тернополя, очі болять, але енергії дофіга)) Фоткати, треба фоткати, фоткати-фоткати-фоткати)) А Агата Крісті… Кайф. «Непонятная свобода обручем сдавила грудь, и неясно, что мне делать - или плыть, или тонуть….»

16-18 – ми в Тернополі, який я вже знаю краще, ніж своє «рідне» місто))
Пішли до мого улюбленого будиночка в центрі, потім на острівок, обійшли пів-ставу, поїли, погуляли вечірнім/нічним Тернополем і пішли на вокзал чекати потяг, дивлячись фільм «Good year». Приємно було побачитись з тернопільськими кицями, яких вже два роки не бачив… Плюс дійсно в Тернополі на диво все рідне і дуже приємне. Я вже сюди приїжджаю не з бажанням побачити щось нове і незвичне, а насолодитись тим, що вже бачив. 

9.07.13 Тернопіль-Чернівці

О 1:30 ночі потяг. В 8:55 прибуття в Чернівці, де я ще ніколи не був… Пішли поблукали трохи, але я радий, що блукали, подобається бачити вулички/двори/подвір-я, де люди живуть своїм життям і це життя мало хто з туристів бачить… Потім пішли до універу, де якраз вступна компанія, і це ще було рано, нікого ще не пускали всередину, тому доведеться піти туди

пізніше))… Дізнались за квартиру, я спочатку розраховував десь на 130-150 грн/добу, але таких варіантів нормальних не було, думав вже навіть, що можна взяти квартиру за 250, але це прямо біля ратуші (просто брат там декілька днів назад якраз був…), але тоді би ми брали не на 2 дні, а на 1, бо в мене грошей немає. Але знайшовся якраз ще більш-менш норм варіант за 200, на вулиці Доброго, 11 – це за 1-2 хвилини від ратуші – шикарно просто… Хоча сама квартира така собі – інтернету немає (хоча це, напевно, добре))), плюс ліжко дуже незручне… Але усвідомлення того, що можна ходити по центру до будь-якої години і не паритись щодо того, як потрапити в квартиру…. І ще дуже приємно, що тут стеля висока)) Серйозно, бо у мене вже б скоро комплекси почали б розвиватись…
А Чернівці… Поки ще не дуже роздивились, але в нас ще багато часу, хоча те, що вже побачив, мені сподобалось, щось у цьому є…
А поки піду прийму душ, ми напевно ще додивимось фільм і підемо скитатись містом…))

Додивились фільм, Таня пішла гуляти, а я залишився, бо голова боліла, впадло було кудись йти…( Пару годин посидів над фотками, а потім пішов гуляти….)) Тепер я і Чернівці люблю))) Зашибєзне місто)) Обійшов пів-міста і перефоткав всіх котів)) Норм.  

Хотин

10.07.13 Чернівці-Хотин-Чернівці

Доволі непогано виспався)) Десь в 12 годині почалась наша мандрівка в Хотин, який я востаннє бачив в далекому напевно десь 2002 році)) І да, це була одна з найшикарніших моїх поїздок в автобусі)) Серйозно… Я ще закинув на плеєр Haggard, Rammstein, Prodigy і тп… Але от Хаггард… Блін, кожного разу, коли починаю їх слухати – відразу згадую одну дівчину, з якою спілкувався роки 4-5 назад… Але вже давно не спілкуюсь, бо погляди наші вже давно розійшлись… Але всеодно, жодна група не викликає таких асоціацій, як Хаггард.  Дивно.

А Хотин… Норм)) Правда, можна було б і не платити 10 грн за фотозйомку, але то таке)) І да, дивно усвідомлювати, що був ось тут, ось тут фотографувався, ось тут ходив 11-12 років назад… Дуже дивно. 

2001/2013...

Прикольно, що всередині зробили трохи того, на що можна подивитись… Але ще дуже хотів піднятись на стіну фортеці, але, здається, це вже нереально…(

Приїхали десь в 20, я сів дивитись фільм «Ill maniors» - крутий фільм, не дуже важкий, але задуматись можна. Зараз пообробляю ще фото, може подивлюсь фільм і ще хотів би прогулятись нічними-ранковими Чернівцями… Якщо не засну…)) Але, напевно, засну, але то таке)))

Таки прогулявся нічним містом) Доволі норм)) Правда погано, що мало освітлених вулиць =(…
Ранковим містом не гуляв, бо ліг спати))

Івано-Франківськ

 11.07.13 Чернівці-Івано-Франківськ

В 16 приїхали у Франківськ, який я не люблю…)) Точніше, не любив)) Приїхали, пішли прогулялись, я пішов їсти пельмені, підняв собі настрій)) А потім почався дощ… Я спочатку подумав, що фігово буде, але блін, я ж люблю дощ)) Фотографувати там немає що, а от пройтись містом під дощем з музикою типу Woodkid, Haggard, Dead Man’s Bones – варте поїздки в це місто… 

Чомусь сподобався будинок на вул.Коновальця, 16, а також у мене був шок, коли йшов і побачив «Музей  історії міліції Прикарпаття»…!!!)))

"Безысходность" з Чернівців

 12-13-14.07.13 – Івано-Франківськ-Львів

Вдома. Дякую Тарасу, інакше ми б не мали де жити у Львові)) Погано, що самого Тараса не було, але був Діма, йому дякую за компанію)

А так гуляв Львовом, підготував невеличкий сюрприз одній дорогій мені людині… Надіюсь, їй сподобається… Зустрілись з Сашею, посміялись, як завжди… Ну і ще накупляли пічєньок-зєфірок-цукерок-пепсі і сиділи в Стрийському, знущаючись над людьми, які заздрісно проходили повз =)

"-How can you always be so happy?
-Easy, i can't stand being sad" (c) Diego/Emile Hirsch (Twice Born)

Зараз ще от чекаю, Саша має скоро прийти в гості, будемо дивитись Едді Мерфі Без Купюр)) Плюс ще покажу їй свій новий проект, маємо вирішити, чи вартий він того, щоб влаштовувати виставку)

Плюс у Львові я вже нарешті знайшов час на те, щоб впорядкувати все на ноуті, плюс подивився декілька фільмів, які винесли мені мозок… Найкращий, що можу порадити – Twice Born – просто ЩОСЬ… Прикро, що про цей фільм так мало людей знає, бо він вартий перегляду…

УууУууууу))

Ще у Львові збирався піти на нічні екскурсії всілякі, але поки щось не дуже хотів)) Може, сьогодні вночі піду…

Плюс збирався на Самотнього рейнджера, але і грошей немає вже взагалі, да і не хочу, краще потім подивлюсь в оригіналі))

Прийшла Саша, ми набрали соку, пепсі, відро мороженки, дві коробки піци, пічєньки і цукерки, і півтори години ржали з Едді Мерфі….))) «Ууу-ууу-ууууу-уууу» (с) Едді Мерфі

=))))

ПІДСУМОК

Пройшло все набагато краще, ніж я думав… І найголовніше, що взагалі таки зібрався в поїздку і зробив це… Вінниця – кайф, дякуючи Марині + тепер знову туди збираюсь на скількись там днів, Тернопіль – майже як рідне місто, Чернівці – нове рідне місто, Хотин – приємні спогади дитинства, Івано-Франківськ – докорінно змінив свою думку з поганої на хорошу, а Львів – істинно рідний дім.

Плюс тепер у мене є багато ідей для фото сетів, натхнення, настрій, декілька ідей для майбутніх книг (вже навіть почав трішки писати))… 

Правда, грошей немає взагалі, вже навіть в борг заліз, що для мене більш ніж незвично (хто шарить, той вшарить...), але… «stay hungry, stay foolish..» (c) Steve Jobs.

Вінниця

Тернопіль

Чернівці

 

Хотин