Заліковка. Black Sabbath. Життя.

Намагаюсь погладити кота)) фото by Юрій Гутик

Найлегший семестр в тому плані, що ні фіга нормально не робив, пропусків набагато більше, ніж відвіданих пар… В принципі, я не жаліюсь…) Хоча і не навчився нічого. Абсолютно. Але це вже мої проблеми. Звісно, були безсонні ночі, але в порівнянні з минулими семестрами – пффф…)))

+ "розбавляю" текст фотографіями Львова
 

9 предметів: 7 відмінно. 1 добре з предмету, який нахєр не треба. 1 задовільно з найважливішого предмета з найбільшим коефіцієнтом. Стипендія звичайна, не повишена. Якраз через ось те от «задовільно».

5
Англійська -100
Люд-маш. – 97
Інтернет-заст. – 92
Чисельні – 90
Дискретна мат. – 88
Політологія – 88
Проектн. практикум - 88

4
Менеджмент – 75 (напевно, бля…)

3
Комп. Мережі – 55…

Англійська. 100. Без коментарів. Але всеодно скажу, що викладач погано знає англійську. І оцінювання більш ніж фігове. Мені пофіг, але деяких одногрупників дуже шкода. Тим більше, коли в людини, яка читає «they can be using ass…», в результаті 5-ка… Ну, да… без коментарів ж мало бути.

Люд-маш. 97. І заслужено, і дуже незаслужено. Був на одній-двох лекціях, бо потрібно було фотки обробити, а в гуртожитку не міг зосередитись…

Проектний практикум. 88. Майже на всіх лекціях був. Лектор – людина, яка в житті багато чого досягла, і доволі класно розповідає, тому майже кожного понеділка прокидався на першу пару…
Спочатку було 60 балів. Пішов перездати – написав буквально те саме, що писав на контрольній – 88… Окей…)) Ще десь за 5 хв. написав там оксфордський тест англійської – 30/40 балів… З однієї сторони спішив, навіть не читав нормально завдання, про тексти я взагалі мовчу, але воно було настільки легке, що ось ті 30 з 40 – це як удар нижче поясу… Voi vittu.

Інтернет-застосування. 92. Пфффф)) На лекції не ходив… На останній лекції перед екзаменом лектор не поставив автоматом… І от день екзамену, я, звісно, взагалі навіть не готувався… Народ, кому він сказав, що в них автоматом, пішли ставити оцінки… Я пішов за ними)) Зайшов, почав якусь фігню говорити, типу, що він казав зайти перед екзаменом, він контрольну передивиться, в мене вона дуже класна і всяку таку хрєнь молов… А він:

-         - А, да… У вас «відмінно»…

Невеличка пауза, і:

-         - Як ваше прізвище…?

Я мало не випав))

Буває…

Чисельні методи. 90 балів. Дякую. Той, кому я дякую, знає, що я йому дякую))) На всякий не буду писати прізвище, а то..… Викладачів матюкати ще буду, але зараз не буду казати нічого))
Бо хто не знає – я ноль в математиці. Як і у всьому іншому… Крім того, в чому я Бог)
На лекції не ходив.

Політологія. Якраз 88. На лекції не ходив – не бачу в цьому сенсу.

Менеджмент і ще щось там… 75. Я ненавиджу цю грьобану викладачку. Серйозно. Такої тупої, дурної і маразматичної людини я.. бачив, звісно, але ж це все одно фізична і душевна травма… Предмет, який далееееееко не основний… саме дно, коротше… я здавав чи не найдовше)) Чекати ще майже 3 години під кабінетом, щоб вона сказала, що 5 в мене ну ніяк не вийде, і ще й не підписала заліковку… Ну і ще перед тим декілька разів її так само чекали, тільки безрезультатно…  Дура. Відробки за пропуски з цього предмету…?? Контрольна, де вона перевіряє не відповіді і задачу, а те, який шрифт, чи інтервал між рядками, або наявність якогось пропуску/пробілу/ентеру… Ну піздєц просто, слів немає. В результаті – єдина четвірка за цей семестр.

P.S. досі не можу поставити оцінку, бо та ….. мені одному не поставила в відомості оцінку за контрольну, а лекторша відмовляється вірити на слово і потрібно завтра знову, блядь, йти її шукати-чекати, а потім і лекторшу… Я ахєрєваю просто….

Дискретна математика. 88. В першому модулі 1-2 рази був на лекціях, потім жодного разу там не з-являвся. Мені дуже за себе соромно. Прийшов на 2-гий модуль, не знаючи не те, що нічого, а навіть більше, ніж нічого… Навіть не знав, що ми вчили весь той час… Я зараз серйозно кажу. І програму взяв не свою… Знову не буду казати кому дуже сильно вдячний. Якби це було з інших предметів, і в мене була 5, мені б соромно не було, я би тільки порадів. Але такого викладача я взагалі вперше в житті бачу. Якби ви бачили, ЯК він розповідає. Я не про те, цікаво, чи ні, бо я все одно ніхєра з того не знаю і не розумію, і мені то просто нецікаво, але ЯК він розповідає… Як ніби це ось той кайф всього його життя, це краще, ніж все, це більше, ніж все… Я в шоці був, коли побачив. Ось до такого стану мені потрібно тягнутись, коли я фотографую, чи обробляю фото, чи граю на гітарі, чи бачу людей, які мені дорогі (хм, я навіть зрозумів, що і такі люди є, незалежно від того, коли я їх востаннє бачив, і чи бачив я їх взагалі, і чи коли-небудь побачу…). Ось це стан, коли ні наркотики, ні алкоголь, ніщо не здатне зробити ось цей погляд і захоплення.
Тому і соромно. Але нічого, я постараюсь пережити.

Комп. мережі. 55. Найважливіший предмет. На екзамен не пішов, хоча міг би витягнути на повишену. Чому не пішов…? Боявся йти…)) І не соромлюсь це сказати))) Ахах)) Я просто розумію, що це цілком реально – не набрати навіть 26 балів (з 80 можливих) на екзамені, і потрапити на повторку, чи комісію, чи як воно там… А надіятись, що витяну на повишену, а в результаті мати майже все відмінно і тут злетіти навіть з такої стипендії – ні, дякую)) Це такий викладач, що може так зробити, тому я краще ставлю собі єдину трійку, ще й з найважливішого предмету, але мені вистачило безсонних ночей-днів, коли я готувався до здач лабораторних з цього предмету, а здавав їх на 3-4…

Фіз-ра. Збираюсь заплатити 150 грн. Платити не збирався, але 7 відробок… Плюс я захворів жорстко… Плюс у мене проблеми зі сном, що мені доводиться дещо вживати, щоб заснути і не думати. Плюс через це все частіше чую своє серце. І це якось дивно, коли маєш просто дох… вільного часу, а, бл…, лежиш годинами і не можеш заснути, бо просто не відключається цей …. мозок. 

Зате мене зараз буквально рятує новий фото-проект. Рятує, надихає і сильно лякає одночасно. Якісь такі речі бачу, що трохи якось не по собі стає. Це от накрило було – температура, горло, голова, ніс – дихати не можу нормально, і ще зміг поспати десь 2,5 години, а далі прокинувся і пішов читати в Стрийський парк… І якось спати не хочеться, але втома така, що то просто піз… Серйозно. Я насилу дійшов на свій 7 поверх в гуртожитку, думав, що серце просто взірветься. Тому вирішив, що якщо вже не спати, то не спати весело – купив Ред Бул (ніколи раніше не вживав подібні напої, але пофіг)… Пили з однокімнатником разом, і я поки не можу зрозуміти, чи діє воно, чи ні… Руммейт випив – посидів, і пішов спати…) А мені було весело всю ніч. І дійсно було шикарно. Понадсилав людям з різних країн фотку львівського кота,

Львівський Кіт

якась кореянка відповіла так, що навіть гугл не зміг перекласти)) Плюс зробив багато фоток для проекту, які мені дійсно сподобались… Плюс мене таки температура добряче вставила, бо я якісь дивні речі бачив, але то таке)) Тому надіюсь, що це я від енергетика не спав ту ніч, бо якщо ні – то це дуже пічялька сильна… Але такі ночі, коли розумієш, що створив декілька фото-шедеврів (я не кажу глобально, просто особистий шедевр, щось типу того… робота, якою просто пишаєшся), почитав книгу, де буквально кожних 3-4 хвилини помічав певні сторінки, виписував цитати – це неймовірне відчуття, коли розумієш, що от все своє життя намагався виразити чи усвідомити певну річ, а тут вона в 1-2 рядках розписана настільки чітко, що просто сидиш в шоці і не знаєш, як це можливо… Плюс переслухав дуже багато класної музики, в тому числі новий альбом Black Sabbath, і перший куплет з першої ж пісні робить так, що мій погляд зупиняється на слові в книзі, яку читаю, я закриваю очі і розумію, наскільки все, що є далеке, насправді таке близьке і знайоме….

«Is this the end of the beginning?

Or the beginning of the end?
Losing control or are you winning?
Is your life real or just pretend?»

Просто ця думка, яку я собі весь попередній тиждень задавав буквально кожних декілька годин (перебільшую, звісно, але це близьке до суті), а тут з цієї думки починається альбом, який вже для мене є шедевром, незалежно від всіх наступних пісень…

А куплет з «Live Forever»

“Well I Don't Wanna Live Forever
But I Don't Want To Die...
I May Be Dreaming or Whatever
I Live Inside A Lie!”

Для декого це просто банальна тупість, банальна думка чи річ, на яку можна не звертати увагу, АЛЕ коли розумієш, що відчуває в той момент Тонні Айомі, в якого десь рік тому виявили рак, а ще десь за два роки до того Діо (вокаліст Саббатів) помер від раку… Я далі не можу писати, бо просто не знаю, як виразити те, що відчуваю. Думаю, хто здатний на це – той зрозуміє.

«To safeguard my philosophy
Until my dying breath
I transfer from reality
Into a living dead»

«I don't mind dying 'cause I'm already dead.
Pray not for the living I'll live in your head.
Dying is easy it's living that's hard.
I'm losing the battle between Satan and God.»

«Can you sleep at night? When you close your eyes
Do you think of all the pain from your lies?
Or do you deny you're responsible
For the victims of the sins you devised?»

І ще є одна пісня, де просто весь текст – моє життя, тому не буду кидати сюди, бо це вже занадто особисте. Хто мене знає – занадто добре зрозуміє, а хто не знаю – занадто не зрозуміє.

Там ще є десь 4 бонусних пісні, які я не чув. Поки відкладаю їх на ще одну ніч життя.

Стрийський парк

Повернусь до ночі. Музика-книга-фото… думки, які мені подобаються, про які я хочу думати, і якими я хочу думати… Ось це була ідеальна ніч. Не дивлячись на те, що я то сидів майже голий, то закутувався в одяг, бо температура непогано мене гріла-морозила… Але зранку знову ж прогулянка в Стрийському і спокій.

Зате виспався на наступний день… Просто блаженство…

І да, я підсів на режим нон-стоп. Байдуже, що робити, лиш би робити. І дивно це казати, але вперше в житті я радий, що модульний тиждень був саме тоді, коли він був. Якби раніше, чи пізніше – я би напевно з розуму зійшов. А так – ідеально просто… Зробив абсолютно все, що хотів зробити + відкрив для себе багато істин. Одна з яких дуже банальна, але нічого: якщо потрібно про щось не думати, то не потрібно намагатись припинити потік думок.. потрібно направити їх в інше русло. Це і ідеї для фото, яких в мене тепер дофіга, і вони мені подобаються, це музика, це книги і т.п.

Зараз от читаю Вербера – він просто БОГ. Довго вагався, яку книгу купити, але вибрав «Последний секрет» і це просто «в яблучко».  Все розібрав на цитати…)
От коли думаєш, що все в житті йде не так, як потрібно, що ти просто останній кончений лох, нікому не потрібний і ні на що не здатний… Ось ця книга ідеально підходить для таких моментів) Дивишся на ситуацію, яка описана в книзі і розумієш, що ти ще більший лох…
Це не змінить ситуацію, не вирішить проблеми, легше від цього не стане, але думка в голові зміниться. Дивно, що коли хочеш щось змінити, то намагаєшся зробити так, щоб це побачили і помітили інші. Чи не так? В першу чергу тебе цікавить те, щоб хтось це помітив, інакше створюється враження, що це самообман і що нічого не змінилось.  Але от спробувати змінити щось в голові в себе – ось що є безцінно правильним. Надіюсь, ще трохи не посплю, почитаю розумних книжок і таки зможу ось те своє тупе мислення змінити, щоб не волочити таке нікчемне існування.