"Limp Bizkit style" (с)

Бог (by Nastya Dragan)

    По дорозі в Київ заїхав ще до няші у Вінницю. Я її просто обожнюю – дзвоню їй з планами на те, що я просто заїду переночувати, а в результаті виходить, що залишаюсь там на декілька днів, і ще й після Києва знову їду до неї))

7/365 (by Sergio Varanitsa)

Приїхав в Вінницю. Що далі за моїми планами…? Не знаю. А що далі за планами няші? Святкування мого дня народження…)) Мені влаштували свято на зйомній квартирі, а в подарунок я ще й отримав «секс-наркотики-рок’н’ролл» ;) А ще ми класно «помили» кімнату, розливши там з пів-відра води)) А відео… Ех)) Якщо їх розмістити на ютюбі (якщо їх взагалі дозволять там розмістити), то вони б напевно набрали багато міліонів переглядів, особливо за озвучування ;)

    Дякую Вам за свято, мені це було просто необхідно. 

Няша

     Далі вже були на хаті в няші і я був щиро радий, що Персик (Персея) впізнала мене і не загризла  =D) 

    А далі був цей незручний момент, коли потрібно прокинутись о 7 ранку, є два будильника, але чомусь прокидаєшся з криками «ми проспали…!» в 7-45. Але таки встигаєш на потяг, хоча і вигляд такий, що то капець просто: невмитий, пом’ятий, брудний і сонний – повний букет)) І сідаєш не в нормальний потяг, а в жахливу електричку, де в тебе на плечі засинає мала дитина і це обмежує свободу дій (хоча яка там свобода дій)))…) Але хоч дитина виспалась))

фото Іри Матвіюк

Київ. День, коли я таки вижив.

"Limp Bizkit style"

*далі буде багато Веса Борланда як в прямому так і в переносному сенсі)) Але я його обожнюю-люблю-боготворю, тому так)) Та і хто не любить Веса? Хіба той, хто якимось дивом не знає про нього...* 

    Загалом раніше я планував приїхати в Київ і відразу піти до готелю, де могли б бути учасники Лімп Бізкіт (точніше, де мав бути Вес Борланд =)), але в мене трішки помінялись плани, але я не шкодую, бо навряд чи отримав би автограф і можливість сфотографуватись – мало кому пощастило сфотографуватись з Борландом.

   
Закинув речі до Крістіни (неймовірно геніальна дівчина… впевнений, що вона багато чого досягне в майбутньому, хоча й на даний момент багато чого вже досягла. Прикро, що в нас немає змоги бачитись частіше – думаю, нам були б корисні такі от зустрічі) на квартиру і поїхав на концерт. Їхав сам, тому як тільки вийшов з метро, запитав в компанії, яка судячи з усього прямувала на концерт, чи не знають вони, де Стереоплаза, і пішов з ними на концерт))    
   Весело постояли в тисячній черзі, сміючись в моментах з літаками, які літали над нами…
Потім пройшов всередину, швидко здав куртку в гардероб і побіг займати місце трішки правіше  від сцени – просто там буде Вес Борланд грати ;). Спочатку був десь в 5 метрах від сцени.  Групи на розігріві не було – це величезний плюс, а на фоні грали QOTSA, тому я ще до концерту почав кайфувати. 

фото Іри Матвіюк

    І от починається… В кінці першої пісні («Counterfeit») подумав про те, що я щасливий, але ще мені просто стало цікаво, чи я доживу до кінця хоча б 2-3 пісні і почав гадати, скільки ребер мені зламають…)) Потім ми всі попадали (надіюсь, ніхто сильно не постраждав), а потім я почав усвідомлювати, що віддаляюсь від Борланда, да і взагалі від сцени, тому вирішив «підійти» трішки ближче до сцени і вже десь на початку 3 пісні стояв десь за 2 метра від сцени)) Там ще побачились з Андрієм Ковшером, посміялись-поплакали з того, що там майже так само просторно як і на концерті Сєржа Танкяна…))

   
На «Nookie» Фреду кинули-подарували величезні «трусіля» (с), якими він розмахував на протязі всієї пісні. 

фото Іри Матвіюк

    Але всю мою увагу (крім «моментів», коли я намагався не бути вбитим в фан-зоні) приковував до себе Бог – Вес Борланд… Навіть побачивши його вживу, впевнившись, що він реальний (нереально реальний), я всеодно не можу зрозуміти ЯК він це робить. Що саме? Все! Це людина-енергетик. ЯК він грав «My Generation»…  Тут словами не передати… Я ще запам-ятав цей момент, бо добряче отримав по голові ногою… (не вперше і не востаннє за той вечір…)… але це не завадило мені і далі насолоджуватись еротикою від Веса, хоча в очах трохи темніло інколи)). Але я всеодно не розумію, як він може витворяти все те, що він витворяє на сцені, і так якісно грати… 

фото Іри Матвіюк

    Один з тих концертів, де у виборі між тим, щоб співати і тим, щоб спробувати вдихнути хоч ковток свіжого повітря вибираєш перше)).

    Загалом, це був найжорсткіший концерт у моєму житті. Дивуюсь, що після виступу у мене залишились тільки синяки, болі в руках і ребрах, і покалічені ноги (два дні не міг нормально спати, бо прокидався від доволі таки жахливих болей в ногах), але нічого не зламав!!))) І на наступний їх концерт я обов-язково піду в лінзах)) Просто зараз такий період, коли мені потрібно багато речей на які потрібно багато грошей, тому довелось їхати в окулярах, які дивом пережили цей виступ)).

by Slippy Inc.

    Але цей концерт ще десь 2-3, а то й 4 місяці буде живити мене енергією і служити мотивацією для того, щоб щось робити, а не просиджувати дупу. Просто коли знаєш, скільки всього робить Вес Борланд, скільки в нього енергії, натхнення і бажання щось робити – якось незручно стає, якщо сам нічого не робиш і витрачаєш час на якусь фігню.

    До речі. Якщо станеться таке диво і хтось, хто може взяти мене на наступний концерт Лімпів як фотографа, прочитає це і вирішить допомогти здійснити мені одну з моїх заповітних мрій – пишіть-дзвоніть =)

    А після концерту, зачекавши пів-години в барі, щоб висохла хоча б футболка (про рубашку, з якої в прямому сенсі текла вода я мовчу…), а потім вичекавши ще пів-години в черзі до гардеробу (і про організацію я мовчу)), накинув куртку на футболку, взяв в руки рубашку і пішов-поїхав на квартиру)

    Потім найприємніший душ у моєму житті і чарівна безсонна ніч через болі в ногах, на ранок не витримав – пішов на кухню читати Вербера, їсти і дивитись фото. Хоча потім таки вирубився на декілька годин, але проснувся ви-вже-самі-знаєте-від-чого)).

    А пооотім Борланд ще більше виріс в моїх очах (хоча куди вже далі…). Просто я дізнався про те, як він здійснив мрію Олі Морено. Кому цікаво – зайдіть до неї на сторінку, почитайте і передивіться фото – не пожалкуєте. Якщо коротко: вона написала комент до фото Веса на інстраграмі, він їй відписав, сказав, що зробить їй і її друзям пропуски за сцену. Потім ще була «неприємно приємна» історія біля готелю, а потім і бекстейдж, коли Вес сам підійшов до Олі і попросив сфотографувати їх разом (ось фото + наслідки обнімашок з Богом))


   
 Після концерту їх попросили зачекати біля сцени, але охоронці потім не повірили їм і не хотіли пропускати… Але їм пощастило знову, бо Кадавер (особистий гітар-технік Веса) побачив їх і знову провів за сцену (як вияснилось, шукав він їх за проханням Веса). Потім Борланд залишив автограф і малюнок на руці Олі, причому малюнок перероблював 4 рази). 

    Оля вже зробила татуювання – ось фото (плюс комменти Веса (florinshordo)). 

     
 
   Не знаю чому, але я буквально випромінював радість і щастя, читаючи це все на її сторінці і переглядаючи фото. Напевно тому, що вона заслужила на це. Хоча це все всеодно дивно, коли радієш щастю взагалі незнайомої людини, як ніби своєму.

   Хоча я дуже не хотів покидати Київ, але таки довелось… Правда я поїхав не додому, а… знову в Вінницю))…

    О, точно, поки не забув… Не міг не написати про одну шедевральну книгу… Пішов був в Книжковий з наміром купити або книгу Вербера, або Брауна, але «випадково» взяв в руки «Дом странных детей»  Ренсома Ріггза…. і ця книга так назавжди і залишилась в моїх руках)) Побачивши обкладинку я «чомусь» відразу згадав за Тіма Бартона, а потім взагалі почав сміятись коли побачив, що на звороті згадують про нього)) Потім відкрив книгу і…. вона ідеальна.. І ті фото… браво. 

    Правда прочитав її тільки тоді, коли на день приїхав додому, бо у Львові потрібно було дочитати Дереша і плюс я хотів прочитати «Дивних дітей» в класних навушниках під саундтреки з «Сонной лощины» -  і це без перебільшення було геніальним рішенням ;)

    Раджу. Особливо шанувальникам Бартона, старовинних «моторошних» фото і всіляких «психлікарняних тем» =).

     Я вже з нетерпінням чекаю на другу частину.