Mitä vittua?!?: 16 березня

Ось як потрібно фотографувати

БЕРЕЗЕНЬ

Поїхав в гості до няші з Вінниці, яка ще за декілька місяців до того запросила мене на концерт Табачнікова (вона – одна з організаторів даного заходу). Я, звісно що, не міг відмовитись, тому знову заїхав додому в хм на пів-дня і відразу у Вінницю…=3

Там я як культурна людина відразу вирубився і заснув)))) Потім прокинувся, поїхали на концерт. Не знав жодної пісні Ноубоді Ван, але враження вони склали про себе шикарне)) Хоч освітлення – повня хрєнь, але то таке… Не пам-ятаю, коли востаннє бачив няшу такою щасливою))

Автограф-сесія


Няша

Після концерту «паті-в-няші-на-хаті» =3 Дуже дякую всім-всім, хто там був за весь той позитив… Я вже давно так не сміявся…. І дивно, коли вже десь 5 ранку майже (здається 5), мені десь о 7-7:30 потрібно вставати, щоб не запізнитись на потяг, а я не можу заснути, бо сміюсь, просто сміюсь…)) Хоча спати капєц як хочу))) Ще дякую Курган Даші за геніальну ідею з тим, щоб міксувати все, що можна міксувати….))) Огірки з пічєньками? А шо такоє…?)…)))) І дякую за сонце на стелі))) Ахах))

Коротше, Дякую всім той весь позитив)))

Повний фотозвіт

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Такий от нічим не примітний день… Приходжу додому, заходжу вконтакт.. Читаю повідомлення від батька… «Серж Танкян выступит в Киеве….» Комс. Правда.... Ну, до мене ще не доходить… Захожу, читаю… Не вірю… Потім заходжу в групу – Да…Оо

Дааааааааааааа))))))))))))))))))) Це капєц… Сиджу, починаю усміхатись, як придурок)) Афігєть!! Правда!!!! Сєрж. З оркестром. З презентацією симфонії)))) Далі емоції описувати не буду, бо там немає сенсу то описувати)) Краще от серія гіфок, як то було...

Перший раз прочитав новину

А далі вже ось якось так....

Потім вже відразу в перші ж хвилини, коли відривається продаж, бронюю 2 місця в першому ряді…)) Ахах)) Але досі не вірю, що таки побачу і почую Сєржа…

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

19:10

Моє повідомлення Гояну… Без коментарів.

“бляха, чувак,мені приснилось щось геніальне, а я не помню, що,...... помню тільки, що їх сина вигнали з землі, а вони хотіли, щоб він якимось чином сюди вернувся і розплавленого його посилали, щоб він огинав золоту смужку, щоб не попастись на земному контролі, але його зловили і віддали під суд, а я прокинувся і не знаю, що там з ним тепер буде.... я тільки запам-ятав останню фразу: "може ви ще хочете повернути англійську в Америку...??".... капєц, чувак..... там у сні було прикольніше, ніж тут...

і ще я не зрозумів, чого мені подзвонили і запитали пораду про фотік в 5-54 ранку, але потім через хвилин 5 зрозумів, що 17:54 - то не завжди 5:54.........”

------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Настрій дуже хєровий, день жахливий, погода жахлива…. Прихожу ніякий просто… Пригадую, що в Львів приїде Женя Наумов, якого знаю з фестивалів 2010-го року, але настрою йти на концерт немає, ще й спати хочу….. Але я ж розумію, що обіцяв, плюс це напевно єдине, що може врятувати цей день… Йду на концерт, Женя впізнав – прикольно)) Виступ супер… Зарядився позитивом, прийшов – сів грати на гітарі…. Ще й під час концерту поміняв всі свої погляди на музику, як спосіб заробітку… В кращу сторону…

Ще й от декілька років назад балдів від кельтської музики, зокрема від гурту Cruachan, а тут виясняється, що у ФРАМі є сесійний музикант Круасхану)) Круто))

Повний фото та відео звіти

Женя Наумов

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Був на концерті Cantabile Orchestra - приємно, затишно, спокійно

Повний фото та відео звіти

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

КВІТЕНЬ

Це піздєц. Десь до 6-30 робив 2 контрольні, потім поспав до 8-30, доробив ще контрольні і пішов на пари… 2-гу контрольну просто поміняли тему, просто…. Не треба було її робити, типу…. Десь 20 листків А4… А першу треба переробити, бо, блядь, не можна використувавувати матеріали з методички… Тобто матеріали можна і треба, але цитувати - нє-нє-нє… Піздєц. Злий. Сонний. Злий.

Думав, послухаю музику, заспокоюсь… Дістаю навушники – поломані…. Не знаю, як…
Ладно, піду хоч гроші зніму з карточки, ще десь тиждень назад казали, що кинули ще наперед стипендію чогось… Пішов. Ніфіга не зняв… Це якась тупа скотина пожартувала напевно… Готувалась до 1 квітня…
Прийшов в гуртожиток,. Сів в нет, тільки збираюсь відписати – пропадає нет…

І ще є одне, що мені зіпсувало настрій ще з самісінького ранку, але краще не буду таке писати…
Знову повторю, але це піздєц… Ще й зараз от усвідомив, що план один не дуже добре продуманий і це мене бісить…Але не буду поки про план…

Ще зрозумів, що більшість моїх викладачів – дебіли… Я це знав вже, але зараз це дійсно зрозумів… Мій викладач англійської каже «гутен» (це типу «гуд»), а потім ще й декілька речень не правильно перекладає… Я йому кажу, типу, що то не правильно, і називаю правильний переклад… А він сидить і кажу, що мій варіант теж можу бути…? Що???? Бляяя…. Який нафіг варіант……. Капєц, бля…

А ще один викладач теж хизується тим, як знає англ., кажучи багато цікавих слів, одне з яких мені особливо припало до душі… РЕТИРН…. Ретирн, чуєте? Це він так читає return… І я просто афігєваю…..

Ще на якомусь предметі в мене виникла геніальна фраза в голові… Вгашена лампочка! Ну хіба не геніально?)))

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

3:44 чувак з кімнати прокинувся і запитав: «ти нреркатиапт забираєш…?» я: що?)) він: «ти некромантію забираєш…? Там треба…» я: «а, ну да… можеш повторити, а я на відео запишу? Бо ти зранку не будеш це пам-ятати…» він: «та нє… це тре забрати… це важно…»

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------

3:22 продовження історії з чуваком))

сижу-лежу з нутом, чую «ну чому мені ніхто не помогає…?»….)))) я сміюсь, думаю, типу, ну ладно….. пройшло 10 секунд… «ну чомуу мені ніхто не помагааає…?»___))) я вже думаю, що тре подивитись, що там за фігня)) це була одна з найбільших помилок в моєму житті___))цей чувак спить на 2 поверсі… я на першому… сідаю на своєму ліжку, підвожу голову і Льошу, який схилився наді мною з 2 поверха і ці два вирячених просто «бєшєних» ока))) бляяяяяяяяяя)) в мене чуть серце не зупинилось….)) капєц, блін))) думав, він мене зараз заріже одіялом)) отямився трохи… встав, відійшов трішки, кажу «Льош, лягай спати… я тобі допоможу…»))) потім серце пів-дня боліло….

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------

Концерт Бабкіна. Не знав жодної пісні. Доволі класно було… Не дивлячись на те, що таки жодної нормальної фотки (спочатку я думав, що з тієї тисячі одна таки вийшла, але вже передумав…), але зате музика класна… На наступний день переслухав всю дискографію – є дійсно шикарні речі =) Викину пару фоток тут. О сь повний звіт (текст + фото). Чомусь в блог не кидав… Чи впадло, чи соромно – не знаю))

------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Піздєц а не день…. Просто піздєц… Це якщо виражатись в тій пестливій, чи якій там, бля, формі…

Лягав спати в 5 ранку – настрій був шикарний… До модуля вроді підготувався… Потім ще й побачив, що Black Sabbath випустили перший сингл з першого за 18 років альбому, так ще й крутий сингл. Дійсно крутий… Ну, розумію, що мені пора спати, бо дивлюсь на обкладинку сингла і дивуюсь, чому на ній Франко… Потім погуглив Франка і Ніцше – схожі)) Засинаю з усмішкою на обличчі, хоча й розумію, що спати буду десь 2-3 години….

Прокидаюсь піпєц який злий, не розумію, де я, і чому всі сплять, а я прокинувся…

Пішов на модуль – завалив…. Піздєц просто…

Потім викладач відмінив пару, на якій я хотів здати лабу останню… Тепер змушений був чекати 3 години, щоб здати довбану лабу… Пішов за квитками на потяг, ще й купив 1, який не потрібно було купувати… Потім піднявся на 8 поверх свого корпусу і заснув на лавочці… Блаженство… Але мене безжалісно розбудила якась сука (не вибачаюсь на слові…), яка там, бля, сісти, бля, захотіла… Я прокинувся, не розумію, що таке… Потім спросоння думаю, що може вже більше місць немає, то ладно, хай сідає… Піднімаю голову, дивлюсь – майже всюди вільно….. От сука…………… Я так і не зрозумів, навіщо вона це зробила, вроді доросла жінка, але така дура… Тому просто встав, обійшов, і ліг на сусідній лавці і знову заснув… Піздєц просто…

Лабу здав афігєть як фігово… Мозок не працює, а я ще злий за завалений модуль і ту дуру… Коротше, пофіг… Здав і побіг на роботу – продавати книжки дитячі біля ратуші.

Ще побачив Гояна і він передав мені мої 2 контрольні на 15-20 А4… 1 викладачка завернула, все позакреслювала… Треба робити все спочатку... Другу так само, тільки ще сказала, що її можна і не здавати – балів за неї вона не поставить…. Ну не піздєц…? Йду, на плеєрі, як на зло, немає такої музики, під яку я люблю уявляти, як вбиваю людей, тому я ще й матюкаюсь вголос… Піздєц просто….

3 години стояв в центрі – майже нічого не продав… Ще й електронку забув …. Піздєц просто….

Дзвоню Віці. Ми з нею збирались їхати в майже недільний тріп по 4-5-6 містах. Починається розмова так:

-Сергію, я не знаю, як тобі це сказати…

А я такий:

-Стоп… Ти не їдеш…?

Ну, відразу все зрозумів, що як бонус до такого шикарного дня світ вирішив ще й добити і мене, і Віку, в якої теж видався «шикарний» день…. Я вже стою, ненавиджу всіх тих от лікарів, які їй довідки не дають… І усміхаюсь... да... бо розумію, що навіть якби хотів, то такий хєровий день би собі влаштувати всеодно не зміг би... Піздєц просто…

Вже збираюсь йти в гуртожиток… Думаю, типу, ладно, день хуйовий (так і думаю…), але в мене є музика… Це те, що ніколи мене не залишає і завжди допомагає…. Вмикаю плеєр… Не вмикається. Розрядився… Я стою біля ратуші і типу кричу «А бляяяяяядььь…. Що за їбанутий день такий?» (с) веселий Сергійко… Піздєц просто….

Як висновок… Потрібно все проаналізувати… Тому… Щоб коротко, але ясно… Це піздєц просто…..

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Продаю книги біля ратуші. Зрозумів, що мене ввігнала в депресію «пісенька» дивних монахинь, які йшли і повторювали щось типу «Іісусе, помилуй нас…» і так стопіццот разів…. Це капєц… Я зрозумів, що це найкраща пісенька для тих, хто хоче покінчити з собою, серйозно… Я аж засумував…

А потім мені дали рекламку, де гомосексуалістів називали «збоченцями, які знущаються над дітьми», коротше всіх гомосексуалістів прирівняли до якихось покручів, психопатів і маніяків…. Яка нахєр їм до того справа?... Ладно, я не проти, що влаштовують мітинги наприклад проти того, щоб гомосексуалісти не могли всиновлювати маленьких дітей (я з цим в принципі погоджуюсь,бо логічно, що далеко не кожна дитина б хотіла, щоб в неї були одностатеві батьки…), але якого хєра називати їх так і виставляти як якихось вбивць, що потрібно їх всіх повбивати-пересадити-по-тюрмах….?? Ну, це піздєц, як на мене…. Ніколи такого не зрозумію…

Але були і чудові моменти в цей день. Зустрів прекрасну пару з дитиною... Жінка перегладала книги, причому більшість з них знала, а чоловік з ентузіазмом казав, щоб вона купувала)) Приємно на такі пари дивитись, приємно розмовляти з ними і хочеться дійсно порадити щось таке, щоб потім вони не пожалкували за свій вибір. Вони купили декілька книг, а я навіть не полінувався поритись в коробках, щоб знайти одну з книг, яку вони хотіли купити, але з спеціальною обкладинкою...

Ще раз повторюсь, що приємно бачити жінку, яка з захопленням переглдає ці книги, знає авторів, а значить читає ці книги своїй доньці, приємно бачити дитину, яка не просто переглядає картинки (як це роблю я...)), а дивиться на текст, а це означає, що їй дійсно це цікаво, і приємно бачити чоловіка, який не відмовляє дружині та дитині в покупці книг, а навпаки каже, щоб купували... Такі люди піднімають настрій і от їм намагаєшся сказати якомога щиріше "будь ласка" на їх не менш щире "дякую"...

А через пів-години підійшла жінка з двома дітьми... Дитина почала плакати, бо не хотіла, щоб їй книгу купували... Жінка всадила її на стілець, через 30 секунд дитина впала зі стільця і розбила собі губу.... Без коментарів.

Позитивно було, коли "золотистий" чувак (знаєте, розмальований повністю, монотонно, як статуя....?) став біля мого стенду. Прикольно було дивитись на реакцію людей, правда імбіцили і імбіцилки всеодно зустрічались... Йде якась дура..."Сфоткай мене з цим чюдіком.... Він чьо, живий?...А... живий..." (с) Тупа дура.

Вибачайте за всі ці мати... але... ну, це навіть видно, що майже всі мати були через навчання... то який висновок? якби не навчання - я б не матюкався...

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ВІДЕО МІСЯЦЯ