Режим «нон-стоп». Part 1. (by Sergio Varanitsa)

photo by Sergio Varanitsa

Онлайн-щоденник хлопця, який кожного дня сходить на одну-дві сходинки вниз в порожнечу божевілля, але все ж вірить, що встигне зробити і здати всі лабораторні та не завалить модулі… Вітаю вас у моєму щоденнику.

*залишилось 17 днів...*

Вівторок:  

* Ліг спати, коли всі спали. Прокинувся, коли всі спали. Депресія. 

* У мене на годиннику 12:15, але Іра мені каже, що зараз 22:34. Я їй тепер не довіряю. І вона сказанула, що зараз листопад. Ха! В мене так ще дах поїхав не. Але вона пообіцяла напоїти мене кавою. Я завжди знав, що можу їй довіритись. Підозра на щастя.

* Поки вона готує каву мені потрібно випити кави, і поставити ще кави, щоб потім запити каву кавою. Щастя.

* Вчора не був на парах, бо вчився. Парадокс? Ні, це «логіка».

* Сьогодні не був на парах, бо продовжував вчитись.

* Завтра піду на 2 з 3 пар, бо потрібно вчитись.

* Порвалась струна на гітарі. Немає грошей, щоб купити новий комплект. Депресія.

* Зняв навушники, почув, що хлопець в кімнаті сказав дівчині «ах ти ж сучка невірна» і вони продовжили вибирати фільми, які будуть завтра дивитись. А я що? А я відразу вдягаю назад навушники.

* Сіпається ліве око. Напевне, потрібно більше їсти кави… Але боюсь, тоді ліве око не буде закриватись так само, як і праве. Депресія.