Старий Лев

  Хм, думав, що після шикарного завершення літа у Вінниці мені вже не буде що писати як мінімум до Республіки, на яку я навіть не знаю, чи поїду, але то є не так =) 

Якось… після тривалої відсутності вконтактах… «тривалої» – це десь дня 2…)) зайшов переглянути новини і перше повідомлення, яке я побачив було саме від Саші Паняк=) Вона написала, що потрібні продавці книг на львівський Форум Видавців(хто не знає - погугліть)…  чогось відразу відписав, хоча не був в курсі, що в мене навчання з 17)) думав, що ще й пропущу навчання трохи.. надіявся, напевно))

Але ще до останнього моменту не знав, чи потрібно їхати, тобто чи мене беруть + яка оплата, чи варто їхати і тп… Приїхав з Вінниці вночі, а наступного ранку вже почав збиратись у Львів і ввечері вже був вдома – у Лембергу. 

11 вересня прийшов на «співбесіду», типу дістав футболку, в якій мав працювати + познайомився з колективом + дізнався нарешті, що ж то за книги я маю продавати=) виявилось, що книги для дітей – «Видавництво Старого Лева»=) Ну що ж – прикольно)) Але мушу визнати, що ілюстрації до книг мене відразу вразили – мені б такі книги, коли я був буквально трішки меншим, ніж зараз =) Але ще не пізно…)) Ще рано =) 

Перший день

13-го розпочалось то все – я був на пр. Свободи, недалеко від оперного. Не буду казати, на скільки продав книг і т п (мені ніхто не забороняв це писати, чи казати про це, але я сам чогось не хочу – не знаю, правда, чого))). Хоча скажу чесно, що в реалістичних думках думав, що продам менше, але в мріях…) Ну… Як завжди=)

Була дуже класна пара закоханих. Видно було, що грошей у них небагато, але вони таки купили «Книгу мого роду» (книга-родовід, самим потрібно все заповнювати – книга – просто блєск) і були щиро раді з цієї покупки. Я їм все детально розповів про неї, що, як і до чого, вони дійсно зацікавлено слухали, тому й було приємно розповідати.  Сказали, що якщо наступного дня не витратять всі гроші ще на інші книги, то куплять у мене ще одну таку ж книгу, але іншого кольору. У мене вони книгу не купили наст.  дня, але я щиро надіюсь, що вони купили багато інших цікавих книг. 

Також ще подарував в той день подрузі книгу Вербера – блін, як довго я вибирав цю книгу)) Так вагався, що то капець)) Боявся, що їй не сподобається і це відіб-є бажання читати інші його книги… Ту книгу, що купив, я не читав… А тих, що читав (серію про Богів) – не було… Та і якби були – вони були б у м-якій обкладинці – а мені вони не подобаються)

Але то ж я…=)) Скромний і геніальний) Геніально скромний і нескромно геніальний)) Але якщо серйозно, то дійсно був радий, коли вона наступного дня подзвонила, сказала, що прочитала книгу і та їй сподобалась – клас!=))

Вже після Форуму йшов до гуртожитку – наспівував пісні улюбленої фінської групи – Stam1na, зловив себе на тому, що йдучи, був схожий на ді Капріо з ось цьої ото картинки – почав сміятись… дико сміятись)) А так, як в навушниках музика була гучна – сміявся ще гучніше)) Навкруги було темно, тому співчуваю тим бідолахам, які йшли десь поряд і почули «ржач із темряви» =) 

А от вже в парку біля гуртожитку, на середині сходинок перестріли двоє бидлят)) Зазвичай, це не є позитивною штукою, але не в цьому випадку)) Нічого дорого в мене з собою не було, зате був балончик в портфелі, який я без поспіху переставив собі в карман – на всякий, а то проти двох биків битись самому… навіть не зважаючи на те, що я 2,10 і 100500 кг =) Навушники зняв, але музика ще грала і гучно)) Пройшов повз них і тут один каже, типу: «Шановний, зупиніться. Міліція…» + мєльком показав якусь хрєнь, яка б мала бути посвідченням, що він з міліції)) Я почав тихо ржати, бо це дійсно була сама тупа бидляцька фраза з наміром «перепинити» людину, яку я тільки чув…)) Крізь сміх я бовкнув щось, типу «ага=)» і пішов далі… А той каже: «Зупиніться, не змушуйте мене діставати зброю))» - ось тут я вже «випав»))) Почав реально ржати))) Зупинився, поржав, пішов))) Ось то тупенькі придурчики – навіть «перепинити» нормально не можуть)) Бикулі)

 

Другого дня справи з продажем були трохи кращі, але Назар, який заміняв Таню, продав вдвічі більше, ніж я)) Справа не в місці, ми стояли недалеко один від одного, справа просто в тому, що він дійсно вміє спілкуватись з людьми і продавати + досконало знає, що продає, так як працює у «Старому Леві», тому я вже ввечері, прийшовши додому ще двічі перечитав книгу-буклет, де коротко написано майже про всі книги… 

Ще от в цей день запа-мятався момент, коли я перечитував одну книгу, яка мені припала до душі (збірка віршиків про кохання,одна з небагатьох недитячих наших книг) і тоді одна дівчина запитала саме за цю книгу. Я показав, що саме її і читаю, вона побачила, посміхнулась, запитала, чи то просто збіг, чи щось типу інше?)) ну я сказав, як є, що думаю також купити цю книгу, але на подарунок.  Правда я не знаю, чи доцільно дарувати її тим, кому я  хотів, бо не хочу, щоб ця книга була типу натяком чи щось типу того – це книга просто вважається «талісманом кохання».
А щодо тієї дівчини – доволі мила, симпатична. Поспілкувались – виявилось, що вона з Києва – вчиться в Шевченка. Книгу вона купила. І вибрала саме ту, яку читав я, а не яка була на вітрині, вирішила, що моя краща =)))) Ну, воно так і є, звісно =)))) То був жарт.(про всяк…)

Йдучи додому після роботи зрозумів, що щось я дивний останнім часом…) Типу давно в мене такого не було, що я повністю зосереджувався на тому, щоб робити щось нове, бачити та відчувати щось нове + я навіть не пам-ятаю, коли востаннє так сильно зосереджувався на слуханні музики, особливо нової музики, і чи було взагалі таке. Останнім часом важко заснути, так як постійно просто дофіга усіляких думок, ідей та мрій. Тому напевно й намагаюсь зосереджувати всі думки на музиці, щоб не думати про те, про що я хочу думати, але знаю, що так, як я хотів би, не буде.  Тому зараз намагаюсь вимотувати себе кожен день на повну (робота+гуляння+книга+гітара), щоб ось зараз я знав, що через 2 хв вимну комп і хвилин через 30, після невеликого потоку думок я таки зможу заснути, а вранці прокинутись і піти на роботу усміхаючись, так як я не буду навіть дивитись на інших людей та «людей», які снують по вулицях, а буду думати тільки про музику, яка буде лунати в навушниках (думаю, завтра зранку послухаю «Жизнь в Сумерках»- альбом Епідемії 2005 року. Не пам-ятаю, коли востаннє їх слухав… напевно, рік назад, коли був на їхньому концерті у Львові… Але чомусь у мене з-явилось непереборне бажання їх послухати) 

Також помітив, що через те, що не сиджу тепер вконтактах та на фейсбуці в мене спілкування менше, але зате воно більш якісне, чи що… Тобто я себе по-іншому веду, коли спілкуюсь по телефону  - це вже дійсно якісь щирі розмови і тп. 

Висновок – потрібно обмежувати себе в розмовах зі всіма і відразу, тоді почнуться справжні розмови з одиницями, яким це дійсно цікаво… 

А блядь… Тільки що хотів кинути на плєєр нову музику + видали те, що прослухав – завис плеєр…  Не послухаю завтра взагалі нічого. як різко і несподівано може зіпсуватись настрій. Добраніч

 Третій день розпочався хєрово – плеєр не працює, на дворі злива… Я люблю дощ, але не в тому випадку, коли у мене тільки одні шкари, ще й літні в сіточку, які промокли в той самий момент, коли я тільки вийшов на вулицю… і не тоді, коли мені потрібно пів-години йти на роботу без музики… і не тоді, коли мені весь день тре продавати книги на дворі… 

Думав, що це буде ппц… Ці думки в мене були десь до дванадцятої дня, так як до тієї пори я продав всього дві книги по 40 грн………  Але потім, як скромно стверджує сама няша, Марічка з Вінниці (ну, вона з Вінниці так само, як я з хмельницького… тобто львівська вона!)) привезла з собою сонечко =))) До того часу, як вона завітала в гості і не тільки здивувала мене своєю новою зачіскою (якщо точніше, то кольором), а ще й нагадала мені, що є така чудова штука, як львівська майстерня шоколаду, за що окреме дякую! То от до того часу я вже продав більше, ніж за весь перший робочий день))  Нот бед)) 

Особливо запам-ятав одну неперевершену дівчину, яка розмовляла виключно російською, якій я порадив купити «Нескінченну історію», що вона і зробила… Але вона була надзвичайно шикарною, я чуть не плакав через те, що в мене з собою не було фотіка, щоб сфотографувати цю неземну красу, а також ще десь годину матюкав себе за те, що вранці забув купити в фуршеті  шоколадку для такого випадку… От блін.

Також вже після напливу покупців, зустрічі з няшою, настрій в мене покращився, то я навіть «усміхався» всіляким імбіцилам, які по пів-години переглядали і критикували книжки нашого видавництва, нічого не купували і йшли собі далі… «Усміхався» - це типу стримувався, щоб їх там не вбити… Ну дибіли просто… Бувають ж такі… 

Зате були і шикарні люди… Після вчорашнього, коли побачив, як продавав Назар,вивчив добре, про що розповідається в кожній книзі, трохи про авторів запам-ятав… То сьогодні вже і сам доволі непогано розказував, радив і т п… Це дійсно круто… Раніше думав, що це відлякує людей – коли я пропоную допомогу в виборі чогось, але ж ні, загалом це дуже навіть круто. 

Ось наприклад одна жінка підійшла просто подивитись на книги, буквально за пів-години до того вона купила Кобзар на іншій нашій точці, але я їх почав розповідати про книги, то вона купила ще дві десь по 45 і 55, здається, а потім я їй ще класно розповів про Родинну книгу, то вона ще і її купила (вона коштує 65). Непогано, правда?)) 

Так само підходили батьки з дітьми і купували дофіга того, що я радив…  круто, це дійсно гуд))

За сьогодні продав більше, ніж за попередні два разом взяті)) Але це взагалі не показник… У павільйоні на нашій точці двоє продали у 4,5 рази більше, ніж я)) Ну, виходить, що кожен з двох продав десь в 2,5 разів більше, ніж я)) Це логічно, бо там весь народ туди пішов, коли був дощ надворі… І я в жодному разі не жаліюсь, що от чого не я на тій точці стояв і тд… Звісно, я б хотів би там бути, так як моя зарплата залежить від того, скільки я продам… Але це було б нелогічно з боку працівників видавництва ставити непровірених людей на такі серйозні точки… Я ж тут вперше… Ось сьогодні буквально тільки зрозумів, як потрібно продавати… Хто його знає, як би я справився зі всім, якби було вдвічі більше покупок… Але круто було б наступного року продавати в приміщенні книги =)

Щось дофіга пишу… Треба закруглятись. Зараз ще послухаю музику, подивлюсь фотки, помию шкари і джинси, і буду збиратись спатки) Тре виспатись, а то сьогодні взагалі неповноцінний сон був + моральна травма через відсутність музики…  Солодких мені снів… Але без цукру. Тільки шоколад.

4Day

Прокинувся.Важко.Вийшов.Пішов.Тихо.Без музики. Зате по дорозі придумав дві пісні в стилі прогрессів)) 

Продаж книг почався добре – відразу підійшла дівчина з Києва – закупилась на 300 з хвостиком. Взагалі продаж пройшов майже шикарно – продав на декілька тисяч більше, ніж вчора. Якщо чесно, то боявся, щоб сьогодні не було дуже обломно щодо продажу, навіть не надіявся продати на ту ж суму, що вчора, але от як воно повернулось)) 

Запам-яталась одна дівчина неймовірної вроди, правда я забув, що вона купила і чи купила щось взагалі – я тоді був занадто зайнятий, так як дивився на неї)) Плюс поговорили – вона вчиться в політесі на хімічному))) Афігєть) Тепер треба буде шукати корпус політеху, де хіміки вчаться))

А взагалі продавалось так, що я навіть шоколадку доїсти не міг)) Тільки починав жувати – хтось підходив, питався і тп… Але це добре)) Їв по шматочку на годину)))

Ех, трохи навіть втомлений зараз… і ще вбитий – завтра, точніше вже сьогодні, тре о 7 вставати, так як перша пара, потім 2,3 і фіз.-ра….. Йоооооо… Починається… 17 вересня – офіційне закінчення літа.

Плеєр ще не працює, так що завтра(сьогодні) фіговий буде день…


А тепер типу узагальнення…

 
Афігєнно радий, що працював на форумі на Видавництво Старого Лева (за що Дякую Саші Паняк, яка вже не вперше мене виручає-допомагає). Щодо видавництва – воно шикарне) Мені сподобались ілюстрації майже всіх книг + ціни – блєск…

Також радий, що за 4 дні дійсно непогано заробив, а як для першої спроби роботи на форумі – взагалі шикарно заробив)

Зараз вже просто впадло щось писати, так що слухаю Аддіса Абебу і кажу всім… доброго ранку… або добраніч… кому що в цю пору дня =)

Доповнення:  

Прийшов в понеділок додому після 3 пар – вбитий, що капєц… І тут ще навіть не встиг піти на фіз-ру, як взнав, що в Ашані є сьогодні нічна робота… Я вбитий, невиспаний, злий через те довбане навчання… Звісно, що я погоджуюсь і вирішую йти на роботу))

А пройшло все весело, але важко було не заснути (як завжди…). А в Ашані пішли з Гояном на відділ товарів для дому) Спочатку нас поставили перераховувати посуд, але я вчасно спохватився, тому переправили рахувати рушнички всілякі, вішалки і т п…. Пояснюю, чому так зробив… Якщо кинути рушничок – йому нічого не буде)) Кинути тарілку, яка за 100 грн… Ну, це не дуже прикольно, якщо ще й сприймати до уваги те, що нам за ніч платять 80-100… Але де ще заробляти студентам….?=(… Хоча це навіть заробітком і не можна називати((

А, і ще… На республіку не їду( Але може то і добре, бо я скоро здохну від такого ритму життя, хоча цей ритм мені припав до душі)) Але є і позитивне в тому, що я пропускаю республіку, бо я економлю дофіга грошей + реально хочу послухати тільки Аддіса Абебу, а всіх інших я вже десь чув, в основному  на Заході… а Абеба ще просто зобов-язаний приїхати у Львів, так що….))

Плюс зараз вже починається завал з навчання… З 4 місяці я вже все забув, навіть простої програмки не напишу, а тут вже тре на наступний тиждень 3 лаби + доповідь + матеріали на семінар… Тому я на все забив і зараз їду додому (четвер), буквально переживши 3 жаливі пари, на яких взагалі нічого нового, не те, що цікавого не було… На 4 пару не пішов, бо не розумію, навіщо мені на другому курсі визначати свій тип характеру і тп… Ще й програмісту… Пічяль.

 Всі картинки, крім ді Капріо взяті з сайту www.starlev.com.ua