Антидепресант або «краще, ніж Хмельницький»

Ех, літо чуть не закінчилось для мене катастрофічно… 31-го я вже був «в стєльку» хворий – голос повністю пропав (я ще тільки встиг записати на диктофон, як я «кричу» «афігєнно» і на цьому все закінчилось_)), далі жахливі головні болі, а далі ще й ахєрєнний кашель по ночах, який не давав заснути…  а якраз в той період няша з «Заходу» - Марічка Сміян, з якою я вже познайомився після «Заходу» запросила мене в гості у Вінницю на декілька днів… Блін! Я вже так давно хотів поїхати туди, а все ніяк не знаходив можливості, а тут ось так от… Тоді, коли вона запросила у мене тільки пропав голос, тому я був впевнений, що голос повернеться і все буде гуд, тому й з радістю сказав, що приїду – звісно приїду!)) як ж тут можна відмовитись =))))

Але от в наступні дні я все більше впадав в жорсткий «дєпрєсняк» по мірі розвинення хвороби… Вже навіть думав здатись і признати, що завершення найкращого літа за все життя провалено – нікуди не поїду – залишусь хворіти у себе в коморі, але скільки всього може змінити невеличка телефонна розмова з няшою=))) я вперше за декілька днів усміхнувся, посміявся і вирішив, що таки маю поїхати, просто зобов-язаний, так як для мене «стелять червону доріжку аж до вокзалу та будуть зустрічати з короваєм» =D))) Наступні декілька днів тоннами жер ліки – допомогло…))

Хоча депресняк знову був присутній – я не був впевнений, що поїду – мене вкусила собака….. Про те, чи логічно з температурою їздити через пів-міста на вєліку я промовчу (ну, дурак, що ж тут казати), а ще й на додачу  я добряче порвав свої улюблені джинси – соу фак зіс шит…. Хоча собака, як ви бачите, легенько мене зачепила, але кров всеодно була… Врач сказав, що тре прослідкувати за собакою 10 днів, якщо вона не здохне за цей час – зі мною все буде гуд… Тому, як ви розумієте, вибору у мене не було… слідкував за собакою… ппфффффф… даааааа… слідкував))))… поїхав у Вінницю=))))

В останній момент купивши квитки, я таки поїхав рятувати літо) Так, це вже 7 вересня, але для мене літо закінчиться 17, коли в мене почнеться навчання в політесі…

В потязі прослухав новий альбом Відроголового-Бакетхеда - The Shores of Molokai. Гуд, все на рівні, але ще думаю, чи залишу, чи видалю.

Ще потяг не зупинився, а я вже усміхався на всі 28, бо вже бачив, хто мене зустрічає =))
Далі прогулянка вечірнім містом – доволі гуд, чесно! В 100 разів краще, ніж хмельницький…   Далі завітали до арт-кафе, подивились виставку, після якої я задумався над тим, що може й мені  тре якось щось намалювати =) Описати роботи з виставки мені важко, просто скажу, що вони круті)) А іспанська мова, яка була там присутня – то якийсь знак))

Приємно вразили скульптури у місті (детальніше про них можете прочитати в журналі у Постеррра, про якого пізніше ще буде) - http://posterrr.livejournal.com/164683.html), також вперше в житті побачив вживу 3Д малюнок – якраз у центрі міста – браво, дійсно класна штука.  Фішка Вінниці – фонтан на Бузі… Мені сподобалось) Я бачив тільки частинку шоу (щиро радів з класичної композиції, яка супроводжувала шоу), так як далі ми вирішили, що нам буде краще піти в якийсь заклад, бо біля річки було доволі холодно… Та і взагалі було доволі холодно, а так як ми «дуууже здорові», то краще не ризикувати. Але якого фіга в нас в хмельницькому такого не зроблять…? Це ж крута штука… Я розумію, що багато в Вінниці вважають це попсою в тп – це логічно – там дофіга людей і це дійсно «Влаштуй побачення дівчині – зводи її до фонтану», але для таких от туристів, як я – це те, що можна показати… Ось це важливо.

фото не моє

Марічка запитала, чи йдемо в «Nicolaus» (перша приватна броварня міста), бо там буде «концерт на шару» від одного місцевого кавер-бенду – звісно, що йдемо ;)) Весь виступ ми не побачили, бо гурт занадто часто робив перерви, але зате посиділи, перевели дух, погрілись, випили… чаю звісно що… Але в мене залишився певного роду осад – гурт виконав одну дуже афігєнну пісню, я її колись чув багато разів, але так і не можу згадати назву тієї пісні)) Пічялька…) Це називається: «Було б над чим паритись…» =)

День нумеро 2

Прогулялись до скелі – чарівний вид, туди вроді доволі багато людей приходить любуватись.
Ще побували біля псих-лікарні ім. Ющенка (детальніше про цей заклад у блозі Постеррра - http://posterrr.livejournal.com/149942.html) – а там взагалі-то круто, є шикарні види та спорудження. Далі прогулянка садком та парком (парк далеко не в центрі міста, а такий класний та душевний, що я можу з прикрістю констатувати факт, що у хмельницькому такого і близько немає…=\...)

"Чьотко порозмислити"

Це взагалі був День міста, до речі)) І ось так сталось, що я Вперше за життя побував на літ.вечорі, який Вперше відбувся у Вінниці біля пам-ятника Пирогову завдяку Олі, подрузі Марічки, з якою ми ще познайомимось). Якщо чесно – я ніколи навіть близько не захоплювався поезією і всім, що з нею пов-язано, але цей вечір точно змінив мої погляди. Приємно і цікаво було дивитись і слухати людей, коли вони декламували свої творіння – у кожного свій стиль, своя манера… у когось виходить краще, у когось гірше, але було видно, що люди дійсно стараються і щиро переживають, чи сподобаються іншим їх твори.

 Марічка в останній момент вирішила прочитати і свої вірші (і я особливо радий, що вона на це наважилась) – мені сподобалось, як і всім іншим, судячи по реакції.  Декілька людей взагалі жорстко вразили, я був в дууже приємному шоці… На жаль в мене не вистачає мізків, щоб запам-ятати, як кого звати, але чувак, що грав на гітарі, а потім ще читав про Одесу – то просто геній)) Красиво, якісно, неймовірно виразно + кожен новий твір в зовсім іншій манері з різним виконанням.  А завершилось все гвалтуванням мозку – Posterrr (http://posterrr.livejournal.com) просто нокаутував усіх присутніх  шедеврами. Це дісно був фурор, як на мене))

я задумався) фото Мікса

фото Мікса

"Одеса" фото Мікса

Постеррр - фото Мікса

Одий з шедеврів Постеррра

My Personal Jesus!

Перев'язую лампочку скотчем

Туго, наче бинтом, по екватору.

Так, я сьогодні насправді хочу

Побавитись мозковим стимулятором.

Протираю у лампі отвір

Тручи об сходинки чи балконні перила.

Заряджаю пісні Гудмунсдоттір,

Щоб під них мене швидше накрило. 

Далі цоколь йде на трепанацію

Й набивається щедро травою.

Тут зараз почнеться кремація.

Дим заповнить всі пори собою.

Замружуюсь. Глибокий подих.

Обпалюється піднебіння.

Від гіркоти затерпають бронхи

Та хлюпає десь у скронях сп'яніння.

Стають яскравіші усі декорації.

І від продуктів згорання гербарію

Починається реінкарнація

З жида-напівкровки на щирого арія.

Відчуваю себе суперменом

Наче в мене є недотокАнність.

Тепер в мене відсутні проблеми,

Відсьогодні мій бог - це Каннабіс.

Це мій апарат штучного дихання!

Це моя власна машина часу!

Моя стратегія ворожого стримання!

Моя перепустка до екстазу!

Це мій басейн із живою водою!

Це мій штучний замінник кохання!

Це Лікар, що порятує мене від запою!

Це фея, що виконає усі бажання!

Це мій еліксир довічної молодості!

Це мій джек-пот національної лотереї!

Це бюрократ, що заповнить за мене всі відомості!

Моя Зірка Героя в Північній Кореї!

Це моя чудотворна ікона!

Мій комплекс заходів "анти-криза"!

Це всі права, що надані мені за законами!

Це, бляха, My Personal Jesus!

А ще от

Гадание :)

Цыганка мне нагадала на картах
Что встречу свою половинку в Контактах...

Гадание прошло феерически -
Карты были порнографическими...

Всі інші фото тут

Після закінчення всередині все просто грало від задоволення та захвату, хотілось щось творити, або просто бути причетним до творіння чогось(втф?)))) Ще особливо запам-ятався момент, коли коротко стрижений  чувак в «адідасі» вийшов прочитати свої вірші – «я у шокє», але це було круто)) я тоді подумав, що б було, якби всі чуваки, що носять адідаси в хмельницькому цікавились поезією так, як цей чувак… блін, тоді я б і сам в спортівці б ходив)

Далі «паті в Марічки на хаті» - тут без коментів, просто дякую всім за позитив, бо то важко описати словами))))) Але всі напились, крім мене!! Ладно, жартую))) А ви вже самі думайте, хто там напився, а хто – ні))) До речі, тепер буду мати на увазі, що тре на кожній двіжусі записувати відео – це реально шикарно + мєга-позитивно))

"Хто хоче бути адміном daronserj.at.ua?=)"

то ми всі мали бути пічяльками, але як завжди пічялька тільки я))

День нумеро 3

Не всі були раді, так як декого розбудили о 9 ранку =))))) Але дехто мужньо  з цим боровся =)))) Тому все гуд)) Я навіть взяв в руки гітару – було приємно, бо пам-ятав, як грати піратів, а то шото я їх забуваю=))) І да, було приємно, що зміг грати на гітарі з дивною 6 струною і студентським своїм + трохи покращив вигляд студентського – зі стесаними кутками він більш хіпстерський =)

Далі розмови, серіал, розмови і вже 16-00, і тому доводиться збиратись на потяг…=_(… так швидко пройшов час… Капєц…=(…

Раджу прочитати ось це…  те, що мене вразило

Андрій Любка

***

Ти прокинешся зранку і скажеш: знаєш,

Ти, типу, письменник, архітектор людських душ,

Представник культурної інтелігенції, ну і всяке таке,

Що ти в мені знайшов, я ж навіть не розумію про що ти пишеш,

Я ж навіть не знала, шо ти – поет, мені просто очі сподобалися. І зачіска.

Я лежатиму поруч, буде холодна пізня осінь, я навіть подумаю:

Блін, я постійно пишу про осінь, листя, і ось вона тут, коханка смерті,

Пізня осінь, блін. Повернуся і скажу:

Я кинув курити учора вночі,

Прочитав есемеску, дістав ключі,

Відчинив замок, зайшов у кімнату,

Увімкнув світло, сорочку зім’яту

Підібрав із крісла, налив собі рому,

І подумав: нарешті вдома.

Скільки всього і скільки я мандрував!

Стежку смерті тричі вночі минав.

Довго жив без тебе, набрався пороків,

Написав дві книжки, мені двадцять років.

І за те, що я дихаю, бачу, за те, що я тут,

Хоча наше життя – вокзал і фастфуд,

За те, що живу, і за те, що пишу,

За хороші фільми, нормальну траву,

За тебе включно, за наше життя,

За всю цю музику без кінця,

За цю от сцену і за цей мікрофон,

За мій розряджений телефон,

За твою смс: скоро прийду,

Боже, дякую!

Ти посміхнешся і скажеш: за це я тебе й люблю, дурнику.

Я скажу: вже потрібно вставати, десята ранку, мені на роботу.

А ти знову посміхнешся і скажеш: ні, ще раз, хоч один раз.

І я відповім:

Для тебе, кохана, я здатен на все,

Аби лише бачити твоє лице,

Аби лиш тримати за руку тебе,

Для тебе, рідна, я здатен на все.

А потім в лікарні, як божий знак,

Медсестра мені скаже: у тебе рак.

І ти закричиш, а я промовчу,

Через вісім місяців ляжу в труну,

І голосно й гулко, як серцебиття,

Будуть мовчати земля й небеса.

І не мине навіть року, можливо, пів,

Як тебе поцілує якийсь дебіл.

Ти йому розкажеш якось вночі:

У мене був хлопець, писав вірші,

Помер у двадцять, у нього був рак,

Жаль, звісно, але рак – це рак.

І якщо після смерті існує життя,

Якщо далі тече ця нестримна ріка,

Якщо осінь триває, якщо гріє тепло,

Якщо поезія вічна, я всім назло

Далі дивитимусь в твоє лице,

Далі кохатиму тебе.

У потязі вже почав читати «Намір!» Дереша – перша його книга, яку я читаю, і після перших 100 сторінок можу сказати, що був повним бовдуром, що не читав його раніше…
Також ще раз прослухав новий альбом Відроговолого, після чого вирішив, що не буду видаляти його + прослухав альбом Terra Incognita (2001 - перевидання 2009) – Gojira – ставлю тверду п-ятірку – шикарний альбом, шикарний гурт, а також прослухав ще раз Septicflesh - The Great Mass (2011) – цього разу мені навіть сподобалось, є моменти, від яких я балдєю))

А далі ненависний мені хмельницький вокзал, зіпсований у маршрутці настрій і т д… ну, тобто буденне хмельницьке життя

Але з гордістю можу сказати, що це найкраще завершення найкращого літа мого життя! Мається на увазі не мій приїзд до хм, а саме поїздка до Вінниці))

Величезне Дякую Марічці за все-все-все, дякую Даші та Олексію за гостинність і дякую Олі та Сергію за позитив =)))) Дякую, Дякую, Дякую! І окреме дякую за «Теорію Великого вибуху» - ще один серіал до списку моїх улюблених ;)

      

Цитати дня:

«Вставай, а то я вже під-їбався тебе будити» (с)вокаліст К402 у сні Марічки Сміян =)

«У мене є кіт. Його звати Зевс, але всі його чомусь називають Мурчиком.» (с) Sergio Varanitsа

Доповнення…

Наступного дня в потязі до Львову дочитав «Намір!» Дереша – це просто афігєть!))

Плюс трохи ще прочитав «Діти Хурина» Толкіна, але вже прочитав десь 70%, але поки не взахваті… Типу, прикольно, але «шото нє то»…

Зате ще прослухав нормально:

Antichrist Superstar  (1996) Менсона – тверда 4,5 =) Подобається)

Рабкор (2012) – Ляпісів – вони шикарні, дивуюсь, що раніше їх не слухав

Megadeth - Th1rt3en (2011) – поки не розкусив, тому тре послухати ще

2011 Empty Space – Buckethead – знову і знову переконуюсь, що він геній, було прикольно читати Дереша під музику Відроголового

The Dead Lay Waiting - Almost Heaven 2011 – раніше прослухав декілька разів – сподобалось, сьогодні послухав – винесло мозок – бравіссімо!

Ще 11.09.12

раджу послухати Пан Пупец’ – одна з моїх найулюбленіших укр.. груп. Також Юркеш ;)

Julian Plenti - Is... Skyscraper (2009) – фігня, крім моєї улюбленої Games For Days нічого толкового немає, можна все видаляти, крім цієї пісні, звісно

12.09.12

DragonForce - 2004 - Sonic Firestorm – якісно, хоча вагався, чи залишати, але остання композиція причарувала (Once In A Lifetime)

Condensed Chicken Noodles (Feat. Travis) (2006) – Buckethead – що це було?Оо це була ідеальна музика для медитації… 4 пісні тривалістю 13, 18, 11 та 8 хвилин… Враження класні, ідеальна музика для читання та прогулянок.

Cuckoo Clocks of Hell – Buckethead – оу є, вражений – це не те слово… До цього знав тільки пісню  Spokes of the Wheel of Torment, яка разом з кліпом є однією з моїх улюблених

Electric Tears (2002) – Buckethead – один з моїх улюблених альбомів Відроголового. Прогулянка Львовом під цю музику – щось космічне.

2005 - Gypsy Punks Underdog World Strike та 2010 - Trans-Continental Hustle – Gogol Bordello 

 – одна з улюблених груп і заодно шикарні альбоми)

Пояснюю, чому так дофіга слухаю, видаляю і тп… Просто вирішив розібрати все те, що є на компі + вирішив слухати побільше різної музики, а не зависати на одному… Типу шукаю щось нове + збираю список того, що слухаю + хочу скласти нормальну бібліотеку… Ось такі от бублики з салом

Не знаю, чи буду й надалі писати про це в блозі, але якщо і буду, то для себе, тобто десь в самому кінці, щоб кому не тре – не читали)) Але хто це взагалі читає, га?))

Всім дякую, ви круті, якщо спромоглися все те от прочитати =)