Старий Лев

  Хм, думав, що після шикарного завершення літа у Вінниці мені вже не буде що писати як мінімум до Республіки, на яку я навіть не знаю, чи поїду, але то є не так =) 

Якось… після тривалої відсутності вконтактах… «тривалої» – це десь дня 2…)) зайшов переглянути новини і перше повідомлення, яке я побачив було саме від Саші Паняк=) Вона написала, що потрібні продавці книг на львівський Форум Видавців(хто не знає - погугліть)…  чогось відразу відписав, хоча не був в курсі, що в мене навчання з 17)) думав, що ще й пропущу навчання трохи.. надіявся, напевно))

Але ще до останнього моменту не знав, чи потрібно їхати, тобто чи мене беруть + яка оплата, чи варто їхати і тп… Приїхав з Вінниці вночі, а наступного ранку вже почав збиратись у Львів і ввечері вже був вдома – у Лембергу. 

11 вересня прийшов на «співбесіду», типу дістав футболку, в якій мав працювати + познайомився з колективом + дізнався нарешті, що ж то за книги я маю продавати=) виявилось, що книги для дітей – «Видавництво Старого Лева»=) Ну що ж – прикольно)) Але мушу визнати, що ілюстрації до книг мене відразу вразили – мені б такі книги, коли я був буквально трішки меншим, ніж зараз =) Але ще не пізно…)) Ще рано =) 

Перший день

13-го розпочалось то все – я був на пр. Свободи, недалеко від оперного. Не буду казати, на скільки продав книг і т п (мені ніхто не забороняв це писати, чи казати про це, але я сам чогось не хочу – не знаю, правда, чого))). Хоча скажу чесно, що в реалістичних думках думав, що продам менше, але в мріях…) Ну… Як завжди=)

Була дуже класна пара закоханих. Видно було, що грошей у них небагато, але вони таки купили «Книгу мого роду» (книга-родовід, самим потрібно все заповнювати – книга – просто блєск) і були щиро раді з цієї покупки. Я їм все детально розповів про неї, що, як і до чого, вони дійсно зацікавлено слухали, тому й було приємно розповідати.  Сказали, що якщо наступного дня не витратять всі гроші ще на інші книги, то куплять у мене ще одну таку ж книгу, але іншого кольору. У мене вони книгу не купили наст.  дня, але я щиро надіюсь, що вони купили багато інших цікавих книг. 

Також ще подарував в той день подрузі книгу Вербера – блін, як довго я вибирав цю книгу)) Так вагався, що то капець)) Боявся, що їй не сподобається і це відіб-є бажання читати інші його книги… Ту книгу, що купив, я не читав… А тих, що читав (серію про Богів) – не було… Та і якби були – вони були б у м-якій обкладинці – а мені вони не подобаються)

Але то ж я…=)) Скромний і геніальний) Геніально скромний і нескромно геніальний)) Але якщо серйозно, то дійсно був радий, коли вона наступного дня подзвонила, сказала, що прочитала книгу і та їй сподобалась – клас!=))

Вже після Форуму йшов до гуртожитку – наспівував пісні улюбленої фінської групи – Stam1na, зловив себе на тому, що йдучи, був схожий на ді Капріо з ось цьої ото картинки – почав сміятись… дико сміятись)) А так, як в навушниках музика була гучна – сміявся ще гучніше)) Навкруги було темно, тому співчуваю тим бідолахам, які йшли десь поряд і почули «ржач із темряви» =) 

А от вже в парку біля гуртожитку, на середині сходинок перестріли двоє бидлят)) Зазвичай, це не є позитивною штукою, але не в цьому випадку)) Нічого дорого в мене з собою не було, зате був балончик в портфелі, який я без поспіху переставив собі в карман – на всякий, а то проти двох биків битись самому… навіть не зважаючи на те, що я 2,10 і 100500 кг =) Навушники зняв, але музика ще грала і гучно)) Пройшов повз них і тут один каже, типу: «Шановний, зупиніться. Міліція…» + мєльком показав якусь хрєнь, яка б мала бути посвідченням, що він з міліції)) Я почав тихо ржати, бо це дійсно була сама тупа бидляцька фраза з наміром «перепинити» людину, яку я тільки чув…)) Крізь сміх я бовкнув щось, типу «ага=)» і пішов далі… А той каже: «Зупиніться, не змушуйте мене діставати зброю))» - ось тут я вже «випав»))) Почав реально ржати))) Зупинився, поржав, пішов))) Ось то тупенькі придурчики – навіть «перепинити» нормально не можуть)) Бикулі)

 

Другого дня справи з продажем були трохи кращі, але Назар, який заміняв Таню, продав вдвічі більше, ніж я)) Справа не в місці, ми стояли недалеко один від одного, справа просто в тому, що він дійсно вміє спілкуватись з людьми і продавати + досконало знає, що продає, так як працює у «Старому Леві», тому я вже ввечері, прийшовши додому ще двічі перечитав книгу-буклет, де коротко написано майже про всі книги… 

Ще от в цей день запа-мятався момент, коли я перечитував одну книгу, яка мені припала до душі (збірка віршиків про кохання,одна з небагатьох недитячих наших книг) і тоді одна дівчина запитала саме за цю книгу. Я показав, що саме її і читаю, вона побачила, посміхнулась, запитала, чи то просто збіг, чи щось типу інше?)) ну я сказав, як є, що думаю також купити цю книгу, але на подарунок.  Правда я не знаю, чи доцільно дарувати її тим, кому я  хотів, бо не хочу, щоб ця книга була типу натяком чи щось типу того – це книга просто вважається «талісманом кохання».
А щодо тієї дівчини – доволі мила, симпатична. Поспілкувались – виявилось, що вона з Києва – вчиться в Шевченка. Книгу вона купила. І вибрала саме ту, яку читав я, а не яка була на вітрині, вирішила, що моя краща =)))) Ну, воно так і є, звісно =)))) То був жарт.(про всяк…)

Йдучи додому після роботи зрозумів, що щось я дивний останнім часом…) Типу давно в мене такого не було, що я повністю зосереджувався на тому, щоб робити щось нове, бачити та відчувати щось нове + я навіть не пам-ятаю, коли востаннє так сильно зосереджувався на слуханні музики, особливо нової музики, і чи було взагалі таке. Останнім часом важко заснути, так як постійно просто дофіга усіляких думок, ідей та мрій. Тому напевно й намагаюсь зосереджувати всі думки на музиці, щоб не думати про те, про що я хочу думати, але знаю, що так, як я хотів би, не буде.  Тому зараз намагаюсь вимотувати себе кожен день на повну (робота+гуляння+книга+гітара), щоб ось зараз я знав, що через 2 хв вимну комп і хвилин через 30, після невеликого потоку думок я таки зможу заснути, а вранці прокинутись і піти на роботу усміхаючись, так як я не буду навіть дивитись на інших людей та «людей», які снують по вулицях, а буду думати тільки про музику, яка буде лунати в навушниках (думаю, завтра зранку послухаю «Жизнь в Сумерках»- альбом Епідемії 2005 року. Не пам-ятаю, коли востаннє їх слухав… напевно, рік назад, коли був на їхньому концерті у Львові… Але чомусь у мене з-явилось непереборне бажання їх послухати) 

Також помітив, що через те, що не сиджу тепер вконтактах та на фейсбуці в мене спілкування менше, але зате воно більш якісне, чи що… Тобто я себе по-іншому веду, коли спілкуюсь по телефону  - це вже дійсно якісь щирі розмови і тп. 

Висновок – потрібно обмежувати себе в розмовах зі всіма і відразу, тоді почнуться справжні розмови з одиницями, яким це дійсно цікаво… 

А блядь… Тільки що хотів кинути на плєєр нову музику + видали те, що прослухав – завис плеєр…  Не послухаю завтра взагалі нічого. як різко і несподівано може зіпсуватись настрій. Добраніч

 Третій день розпочався хєрово – плеєр не працює, на дворі злива… Я люблю дощ, але не в тому випадку, коли у мене тільки одні шкари, ще й літні в сіточку, які промокли в той самий момент, коли я тільки вийшов на вулицю… і не тоді, коли мені потрібно пів-години йти на роботу без музики… і не тоді, коли мені весь день тре продавати книги на дворі… 

Думав, що це буде ппц… Ці думки в мене були десь до дванадцятої дня, так як до тієї пори я продав всього дві книги по 40 грн………  Але потім, як скромно стверджує сама няша, Марічка з Вінниці (ну, вона з Вінниці так само, як я з хмельницького… тобто львівська вона!)) привезла з собою сонечко =))) До того часу, як вона завітала в гості і не тільки здивувала мене своєю новою зачіскою (якщо точніше, то кольором), а ще й нагадала мені, що є така чудова штука, як львівська майстерня шоколаду, за що окреме дякую! То от до того часу я вже продав більше, ніж за весь перший робочий день))  Нот бед)) 

Особливо запам-ятав одну неперевершену дівчину, яка розмовляла виключно російською, якій я порадив купити «Нескінченну історію», що вона і зробила… Але вона була надзвичайно шикарною, я чуть не плакав через те, що в мене з собою не було фотіка, щоб сфотографувати цю неземну красу, а також ще десь годину матюкав себе за те, що вранці забув купити в фуршеті  шоколадку для такого випадку… От блін.

Також вже після напливу покупців, зустрічі з няшою, настрій в мене покращився, то я навіть «усміхався» всіляким імбіцилам, які по пів-години переглядали і критикували книжки нашого видавництва, нічого не купували і йшли собі далі… «Усміхався» - це типу стримувався, щоб їх там не вбити… Ну дибіли просто… Бувають ж такі… 

Зате були і шикарні люди… Після вчорашнього, коли побачив, як продавав Назар,вивчив добре, про що розповідається в кожній книзі, трохи про авторів запам-ятав… То сьогодні вже і сам доволі непогано розказував, радив і т п… Це дійсно круто… Раніше думав, що це відлякує людей – коли я пропоную допомогу в виборі чогось, але ж ні, загалом це дуже навіть круто. 

Ось наприклад одна жінка підійшла просто подивитись на книги, буквально за пів-години до того вона купила Кобзар на іншій нашій точці, але я їх почав розповідати про книги, то вона купила ще дві десь по 45 і 55, здається, а потім я їй ще класно розповів про Родинну книгу, то вона ще і її купила (вона коштує 65). Непогано, правда?)) 

Так само підходили батьки з дітьми і купували дофіга того, що я радив…  круто, це дійсно гуд))

За сьогодні продав більше, ніж за попередні два разом взяті)) Але це взагалі не показник… У павільйоні на нашій точці двоє продали у 4,5 рази більше, ніж я)) Ну, виходить, що кожен з двох продав десь в 2,5 разів більше, ніж я)) Це логічно, бо там весь народ туди пішов, коли був дощ надворі… І я в жодному разі не жаліюсь, що от чого не я на тій точці стояв і тд… Звісно, я б хотів би там бути, так як моя зарплата залежить від того, скільки я продам… Але це було б нелогічно з боку працівників видавництва ставити непровірених людей на такі серйозні точки… Я ж тут вперше… Ось сьогодні буквально тільки зрозумів, як потрібно продавати… Хто його знає, як би я справився зі всім, якби було вдвічі більше покупок… Але круто було б наступного року продавати в приміщенні книги =)

Щось дофіга пишу… Треба закруглятись. Зараз ще послухаю музику, подивлюсь фотки, помию шкари і джинси, і буду збиратись спатки) Тре виспатись, а то сьогодні взагалі неповноцінний сон був + моральна травма через відсутність музики…  Солодких мені снів… Але без цукру. Тільки шоколад.

4Day

Прокинувся.Важко.Вийшов.Пішов.Тихо.Без музики. Зате по дорозі придумав дві пісні в стилі прогрессів)) 

Продаж книг почався добре – відразу підійшла дівчина з Києва – закупилась на 300 з хвостиком. Взагалі продаж пройшов майже шикарно – продав на декілька тисяч більше, ніж вчора. Якщо чесно, то боявся, щоб сьогодні не було дуже обломно щодо продажу, навіть не надіявся продати на ту ж суму, що вчора, але от як воно повернулось)) 

Запам-яталась одна дівчина неймовірної вроди, правда я забув, що вона купила і чи купила щось взагалі – я тоді був занадто зайнятий, так як дивився на неї)) Плюс поговорили – вона вчиться в політесі на хімічному))) Афігєть) Тепер треба буде шукати корпус політеху, де хіміки вчаться))

А взагалі продавалось так, що я навіть шоколадку доїсти не міг)) Тільки починав жувати – хтось підходив, питався і тп… Але це добре)) Їв по шматочку на годину)))

Ех, трохи навіть втомлений зараз… і ще вбитий – завтра, точніше вже сьогодні, тре о 7 вставати, так як перша пара, потім 2,3 і фіз.-ра….. Йоооооо… Починається… 17 вересня – офіційне закінчення літа.

Плеєр ще не працює, так що завтра(сьогодні) фіговий буде день…


А тепер типу узагальнення…

 
Афігєнно радий, що працював на форумі на Видавництво Старого Лева (за що Дякую Саші Паняк, яка вже не вперше мене виручає-допомагає). Щодо видавництва – воно шикарне) Мені сподобались ілюстрації майже всіх книг + ціни – блєск…

Також радий, що за 4 дні дійсно непогано заробив, а як для першої спроби роботи на форумі – взагалі шикарно заробив)

Зараз вже просто впадло щось писати, так що слухаю Аддіса Абебу і кажу всім… доброго ранку… або добраніч… кому що в цю пору дня =)

Доповнення:  

Прийшов в понеділок додому після 3 пар – вбитий, що капєц… І тут ще навіть не встиг піти на фіз-ру, як взнав, що в Ашані є сьогодні нічна робота… Я вбитий, невиспаний, злий через те довбане навчання… Звісно, що я погоджуюсь і вирішую йти на роботу))

А пройшло все весело, але важко було не заснути (як завжди…). А в Ашані пішли з Гояном на відділ товарів для дому) Спочатку нас поставили перераховувати посуд, але я вчасно спохватився, тому переправили рахувати рушнички всілякі, вішалки і т п…. Пояснюю, чому так зробив… Якщо кинути рушничок – йому нічого не буде)) Кинути тарілку, яка за 100 грн… Ну, це не дуже прикольно, якщо ще й сприймати до уваги те, що нам за ніч платять 80-100… Але де ще заробляти студентам….?=(… Хоча це навіть заробітком і не можна називати((

А, і ще… На республіку не їду( Але може то і добре, бо я скоро здохну від такого ритму життя, хоча цей ритм мені припав до душі)) Але є і позитивне в тому, що я пропускаю республіку, бо я економлю дофіга грошей + реально хочу послухати тільки Аддіса Абебу, а всіх інших я вже десь чув, в основному  на Заході… а Абеба ще просто зобов-язаний приїхати у Львів, так що….))

Плюс зараз вже починається завал з навчання… З 4 місяці я вже все забув, навіть простої програмки не напишу, а тут вже тре на наступний тиждень 3 лаби + доповідь + матеріали на семінар… Тому я на все забив і зараз їду додому (четвер), буквально переживши 3 жаливі пари, на яких взагалі нічого нового, не те, що цікавого не було… На 4 пару не пішов, бо не розумію, навіщо мені на другому курсі визначати свій тип характеру і тп… Ще й програмісту… Пічяль.

 Всі картинки, крім ді Капріо взяті з сайту www.starlev.com.ua

Антидепресант або «краще, ніж Хмельницький»

Ех, літо чуть не закінчилось для мене катастрофічно… 31-го я вже був «в стєльку» хворий – голос повністю пропав (я ще тільки встиг записати на диктофон, як я «кричу» «афігєнно» і на цьому все закінчилось_)), далі жахливі головні болі, а далі ще й ахєрєнний кашель по ночах, який не давав заснути…  а якраз в той період няша з «Заходу» - Марічка Сміян, з якою я вже познайомився після «Заходу» запросила мене в гості у Вінницю на декілька днів… Блін! Я вже так давно хотів поїхати туди, а все ніяк не знаходив можливості, а тут ось так от… Тоді, коли вона запросила у мене тільки пропав голос, тому я був впевнений, що голос повернеться і все буде гуд, тому й з радістю сказав, що приїду – звісно приїду!)) як ж тут можна відмовитись =))))

Але от в наступні дні я все більше впадав в жорсткий «дєпрєсняк» по мірі розвинення хвороби… Вже навіть думав здатись і признати, що завершення найкращого літа за все життя провалено – нікуди не поїду – залишусь хворіти у себе в коморі, але скільки всього може змінити невеличка телефонна розмова з няшою=))) я вперше за декілька днів усміхнувся, посміявся і вирішив, що таки маю поїхати, просто зобов-язаний, так як для мене «стелять червону доріжку аж до вокзалу та будуть зустрічати з короваєм» =D))) Наступні декілька днів тоннами жер ліки – допомогло…))

Хоча депресняк знову був присутній – я не був впевнений, що поїду – мене вкусила собака….. Про те, чи логічно з температурою їздити через пів-міста на вєліку я промовчу (ну, дурак, що ж тут казати), а ще й на додачу  я добряче порвав свої улюблені джинси – соу фак зіс шит…. Хоча собака, як ви бачите, легенько мене зачепила, але кров всеодно була… Врач сказав, що тре прослідкувати за собакою 10 днів, якщо вона не здохне за цей час – зі мною все буде гуд… Тому, як ви розумієте, вибору у мене не було… слідкував за собакою… ппфффффф… даааааа… слідкував))))… поїхав у Вінницю=))))

В останній момент купивши квитки, я таки поїхав рятувати літо) Так, це вже 7 вересня, але для мене літо закінчиться 17, коли в мене почнеться навчання в політесі…

В потязі прослухав новий альбом Відроголового-Бакетхеда - The Shores of Molokai. Гуд, все на рівні, але ще думаю, чи залишу, чи видалю.

Ще потяг не зупинився, а я вже усміхався на всі 28, бо вже бачив, хто мене зустрічає =))
Далі прогулянка вечірнім містом – доволі гуд, чесно! В 100 разів краще, ніж хмельницький…   Далі завітали до арт-кафе, подивились виставку, після якої я задумався над тим, що може й мені  тре якось щось намалювати =) Описати роботи з виставки мені важко, просто скажу, що вони круті)) А іспанська мова, яка була там присутня – то якийсь знак))

Приємно вразили скульптури у місті (детальніше про них можете прочитати в журналі у Постеррра, про якого пізніше ще буде) - http://posterrr.livejournal.com/164683.html), також вперше в житті побачив вживу 3Д малюнок – якраз у центрі міста – браво, дійсно класна штука.  Фішка Вінниці – фонтан на Бузі… Мені сподобалось) Я бачив тільки частинку шоу (щиро радів з класичної композиції, яка супроводжувала шоу), так як далі ми вирішили, що нам буде краще піти в якийсь заклад, бо біля річки було доволі холодно… Та і взагалі було доволі холодно, а так як ми «дуууже здорові», то краще не ризикувати. Але якого фіга в нас в хмельницькому такого не зроблять…? Це ж крута штука… Я розумію, що багато в Вінниці вважають це попсою в тп – це логічно – там дофіга людей і це дійсно «Влаштуй побачення дівчині – зводи її до фонтану», але для таких от туристів, як я – це те, що можна показати… Ось це важливо.

фото не моє

Марічка запитала, чи йдемо в «Nicolaus» (перша приватна броварня міста), бо там буде «концерт на шару» від одного місцевого кавер-бенду – звісно, що йдемо ;)) Весь виступ ми не побачили, бо гурт занадто часто робив перерви, але зате посиділи, перевели дух, погрілись, випили… чаю звісно що… Але в мене залишився певного роду осад – гурт виконав одну дуже афігєнну пісню, я її колись чув багато разів, але так і не можу згадати назву тієї пісні)) Пічялька…) Це називається: «Було б над чим паритись…» =)

День нумеро 2

Прогулялись до скелі – чарівний вид, туди вроді доволі багато людей приходить любуватись.
Ще побували біля псих-лікарні ім. Ющенка (детальніше про цей заклад у блозі Постеррра - http://posterrr.livejournal.com/149942.html) – а там взагалі-то круто, є шикарні види та спорудження. Далі прогулянка садком та парком (парк далеко не в центрі міста, а такий класний та душевний, що я можу з прикрістю констатувати факт, що у хмельницькому такого і близько немає…=\...)

"Чьотко порозмислити"

Це взагалі був День міста, до речі)) І ось так сталось, що я Вперше за життя побував на літ.вечорі, який Вперше відбувся у Вінниці біля пам-ятника Пирогову завдяку Олі, подрузі Марічки, з якою ми ще познайомимось). Якщо чесно – я ніколи навіть близько не захоплювався поезією і всім, що з нею пов-язано, але цей вечір точно змінив мої погляди. Приємно і цікаво було дивитись і слухати людей, коли вони декламували свої творіння – у кожного свій стиль, своя манера… у когось виходить краще, у когось гірше, але було видно, що люди дійсно стараються і щиро переживають, чи сподобаються іншим їх твори.

 Марічка в останній момент вирішила прочитати і свої вірші (і я особливо радий, що вона на це наважилась) – мені сподобалось, як і всім іншим, судячи по реакції.  Декілька людей взагалі жорстко вразили, я був в дууже приємному шоці… На жаль в мене не вистачає мізків, щоб запам-ятати, як кого звати, але чувак, що грав на гітарі, а потім ще читав про Одесу – то просто геній)) Красиво, якісно, неймовірно виразно + кожен новий твір в зовсім іншій манері з різним виконанням.  А завершилось все гвалтуванням мозку – Posterrr (http://posterrr.livejournal.com) просто нокаутував усіх присутніх  шедеврами. Це дісно був фурор, як на мене))

я задумався) фото Мікса

фото Мікса

"Одеса" фото Мікса

Постеррр - фото Мікса

Одий з шедеврів Постеррра

My Personal Jesus!

Перев'язую лампочку скотчем

Туго, наче бинтом, по екватору.

Так, я сьогодні насправді хочу

Побавитись мозковим стимулятором.

Протираю у лампі отвір

Тручи об сходинки чи балконні перила.

Заряджаю пісні Гудмунсдоттір,

Щоб під них мене швидше накрило. 

Далі цоколь йде на трепанацію

Й набивається щедро травою.

Тут зараз почнеться кремація.

Дим заповнить всі пори собою.

Замружуюсь. Глибокий подих.

Обпалюється піднебіння.

Від гіркоти затерпають бронхи

Та хлюпає десь у скронях сп'яніння.

Стають яскравіші усі декорації.

І від продуктів згорання гербарію

Починається реінкарнація

З жида-напівкровки на щирого арія.

Відчуваю себе суперменом

Наче в мене є недотокАнність.

Тепер в мене відсутні проблеми,

Відсьогодні мій бог - це Каннабіс.

Це мій апарат штучного дихання!

Це моя власна машина часу!

Моя стратегія ворожого стримання!

Моя перепустка до екстазу!

Це мій басейн із живою водою!

Це мій штучний замінник кохання!

Це Лікар, що порятує мене від запою!

Це фея, що виконає усі бажання!

Це мій еліксир довічної молодості!

Це мій джек-пот національної лотереї!

Це бюрократ, що заповнить за мене всі відомості!

Моя Зірка Героя в Північній Кореї!

Це моя чудотворна ікона!

Мій комплекс заходів "анти-криза"!

Це всі права, що надані мені за законами!

Це, бляха, My Personal Jesus!

А ще от

Гадание :)

Цыганка мне нагадала на картах
Что встречу свою половинку в Контактах...

Гадание прошло феерически -
Карты были порнографическими...

Всі інші фото тут

Після закінчення всередині все просто грало від задоволення та захвату, хотілось щось творити, або просто бути причетним до творіння чогось(втф?)))) Ще особливо запам-ятався момент, коли коротко стрижений  чувак в «адідасі» вийшов прочитати свої вірші – «я у шокє», але це було круто)) я тоді подумав, що б було, якби всі чуваки, що носять адідаси в хмельницькому цікавились поезією так, як цей чувак… блін, тоді я б і сам в спортівці б ходив)

Далі «паті в Марічки на хаті» - тут без коментів, просто дякую всім за позитив, бо то важко описати словами))))) Але всі напились, крім мене!! Ладно, жартую))) А ви вже самі думайте, хто там напився, а хто – ні))) До речі, тепер буду мати на увазі, що тре на кожній двіжусі записувати відео – це реально шикарно + мєга-позитивно))

"Хто хоче бути адміном daronserj.at.ua?=)"

то ми всі мали бути пічяльками, але як завжди пічялька тільки я))

День нумеро 3

Не всі були раді, так як декого розбудили о 9 ранку =))))) Але дехто мужньо  з цим боровся =)))) Тому все гуд)) Я навіть взяв в руки гітару – було приємно, бо пам-ятав, як грати піратів, а то шото я їх забуваю=))) І да, було приємно, що зміг грати на гітарі з дивною 6 струною і студентським своїм + трохи покращив вигляд студентського – зі стесаними кутками він більш хіпстерський =)

Далі розмови, серіал, розмови і вже 16-00, і тому доводиться збиратись на потяг…=_(… так швидко пройшов час… Капєц…=(…

Раджу прочитати ось це…  те, що мене вразило

Андрій Любка

***

Ти прокинешся зранку і скажеш: знаєш,

Ти, типу, письменник, архітектор людських душ,

Представник культурної інтелігенції, ну і всяке таке,

Що ти в мені знайшов, я ж навіть не розумію про що ти пишеш,

Я ж навіть не знала, шо ти – поет, мені просто очі сподобалися. І зачіска.

Я лежатиму поруч, буде холодна пізня осінь, я навіть подумаю:

Блін, я постійно пишу про осінь, листя, і ось вона тут, коханка смерті,

Пізня осінь, блін. Повернуся і скажу:

Я кинув курити учора вночі,

Прочитав есемеску, дістав ключі,

Відчинив замок, зайшов у кімнату,

Увімкнув світло, сорочку зім’яту

Підібрав із крісла, налив собі рому,

І подумав: нарешті вдома.

Скільки всього і скільки я мандрував!

Стежку смерті тричі вночі минав.

Довго жив без тебе, набрався пороків,

Написав дві книжки, мені двадцять років.

І за те, що я дихаю, бачу, за те, що я тут,

Хоча наше життя – вокзал і фастфуд,

За те, що живу, і за те, що пишу,

За хороші фільми, нормальну траву,

За тебе включно, за наше життя,

За всю цю музику без кінця,

За цю от сцену і за цей мікрофон,

За мій розряджений телефон,

За твою смс: скоро прийду,

Боже, дякую!

Ти посміхнешся і скажеш: за це я тебе й люблю, дурнику.

Я скажу: вже потрібно вставати, десята ранку, мені на роботу.

А ти знову посміхнешся і скажеш: ні, ще раз, хоч один раз.

І я відповім:

Для тебе, кохана, я здатен на все,

Аби лише бачити твоє лице,

Аби лиш тримати за руку тебе,

Для тебе, рідна, я здатен на все.

А потім в лікарні, як божий знак,

Медсестра мені скаже: у тебе рак.

І ти закричиш, а я промовчу,

Через вісім місяців ляжу в труну,

І голосно й гулко, як серцебиття,

Будуть мовчати земля й небеса.

І не мине навіть року, можливо, пів,

Як тебе поцілує якийсь дебіл.

Ти йому розкажеш якось вночі:

У мене був хлопець, писав вірші,

Помер у двадцять, у нього був рак,

Жаль, звісно, але рак – це рак.

І якщо після смерті існує життя,

Якщо далі тече ця нестримна ріка,

Якщо осінь триває, якщо гріє тепло,

Якщо поезія вічна, я всім назло

Далі дивитимусь в твоє лице,

Далі кохатиму тебе.

У потязі вже почав читати «Намір!» Дереша – перша його книга, яку я читаю, і після перших 100 сторінок можу сказати, що був повним бовдуром, що не читав його раніше…
Також ще раз прослухав новий альбом Відроговолого, після чого вирішив, що не буду видаляти його + прослухав альбом Terra Incognita (2001 - перевидання 2009) – Gojira – ставлю тверду п-ятірку – шикарний альбом, шикарний гурт, а також прослухав ще раз Septicflesh - The Great Mass (2011) – цього разу мені навіть сподобалось, є моменти, від яких я балдєю))

А далі ненависний мені хмельницький вокзал, зіпсований у маршрутці настрій і т д… ну, тобто буденне хмельницьке життя

Але з гордістю можу сказати, що це найкраще завершення найкращого літа мого життя! Мається на увазі не мій приїзд до хм, а саме поїздка до Вінниці))

Величезне Дякую Марічці за все-все-все, дякую Даші та Олексію за гостинність і дякую Олі та Сергію за позитив =)))) Дякую, Дякую, Дякую! І окреме дякую за «Теорію Великого вибуху» - ще один серіал до списку моїх улюблених ;)

      

Цитати дня:

«Вставай, а то я вже під-їбався тебе будити» (с)вокаліст К402 у сні Марічки Сміян =)

«У мене є кіт. Його звати Зевс, але всі його чомусь називають Мурчиком.» (с) Sergio Varanitsа

Доповнення…

Наступного дня в потязі до Львову дочитав «Намір!» Дереша – це просто афігєть!))

Плюс трохи ще прочитав «Діти Хурина» Толкіна, але вже прочитав десь 70%, але поки не взахваті… Типу, прикольно, але «шото нє то»…

Зате ще прослухав нормально:

Antichrist Superstar  (1996) Менсона – тверда 4,5 =) Подобається)

Рабкор (2012) – Ляпісів – вони шикарні, дивуюсь, що раніше їх не слухав

Megadeth - Th1rt3en (2011) – поки не розкусив, тому тре послухати ще

2011 Empty Space – Buckethead – знову і знову переконуюсь, що він геній, було прикольно читати Дереша під музику Відроголового

The Dead Lay Waiting - Almost Heaven 2011 – раніше прослухав декілька разів – сподобалось, сьогодні послухав – винесло мозок – бравіссімо!

Ще 11.09.12

раджу послухати Пан Пупец’ – одна з моїх найулюбленіших укр.. груп. Також Юркеш ;)

Julian Plenti - Is... Skyscraper (2009) – фігня, крім моєї улюбленої Games For Days нічого толкового немає, можна все видаляти, крім цієї пісні, звісно

12.09.12

DragonForce - 2004 - Sonic Firestorm – якісно, хоча вагався, чи залишати, але остання композиція причарувала (Once In A Lifetime)

Condensed Chicken Noodles (Feat. Travis) (2006) – Buckethead – що це було?Оо це була ідеальна музика для медитації… 4 пісні тривалістю 13, 18, 11 та 8 хвилин… Враження класні, ідеальна музика для читання та прогулянок.

Cuckoo Clocks of Hell – Buckethead – оу є, вражений – це не те слово… До цього знав тільки пісню  Spokes of the Wheel of Torment, яка разом з кліпом є однією з моїх улюблених

Electric Tears (2002) – Buckethead – один з моїх улюблених альбомів Відроголового. Прогулянка Львовом під цю музику – щось космічне.

2005 - Gypsy Punks Underdog World Strike та 2010 - Trans-Continental Hustle – Gogol Bordello 

 – одна з улюблених груп і заодно шикарні альбоми)

Пояснюю, чому так дофіга слухаю, видаляю і тп… Просто вирішив розібрати все те, що є на компі + вирішив слухати побільше різної музики, а не зависати на одному… Типу шукаю щось нове + збираю список того, що слухаю + хочу скласти нормальну бібліотеку… Ось такі от бублики з салом

Не знаю, чи буду й надалі писати про це в блозі, але якщо і буду, то для себе, тобто десь в самому кінці, щоб кому не тре – не читали)) Але хто це взагалі читає, га?))

Всім дякую, ви круті, якщо спромоглися все те от прочитати =)